вул. Данила Щербаківського, 9А

Київ

  • Вінниця
  • Дніпро
  • Запоріжжя
  • Івано-Франківськ
  • Київ
  • Львів
  • Миколаїв
  • Одеса
  • Полтава
  • Харків

Ангкор

АНГКОР

03,5° восточной долготы, 13,5° северной широты

Тривала, але героїчна боротьба сіамців за незалежність власного народу врешті-решт увінчалася успіхом. Ангкор — давня святиня та гордість «народу Камбу» — був основним претендентом на роль столиці нової держави. Але, все ж таки, перевагу віддали Пном-Пеню. Однак Ангкор залишається свого роду візитною карткою Камбоджи, адже на державному прапорі в центрі зображений Ангкор-Тхом, один з сімдесяти двох храмів великого Ангкору.

нгкор, Ангкор-Ват... Як це нерідко буває, місцева назва відрізняється від загальноприйнятої. І те, що ми називаємо Ангкор-Ват, сіамці звуть Нокорват. Фундаментальна наука вважає його спотвореним санскритським словом «нагара», звідки й бере початок доволітривіальна трактовка Ангкор-Вата як «міста». Вчений Грем Хенкок пропонує свою, більш цікаву та інтригуючу версію: Ангкор — це злегка змінене «анхгор», що давньоєгипетською означає «бог Гор живий». Можливо, дійсно існує якийсь зв'язок між Давнім Єгиптом та Камбоджею —зв'язок через сотні кілометрів та сотні років?..                                                                                                                                               

  


В цілому ж історія Ангкора уявляється такою. В 800р. н. е. до Камбоджи припливає принц Джаяварман ІІ і знаходить батьківщину в тенетах беззаконня й анархії. Джаяварман поводить себе як людина, що діє за визначеним планом. Спочатку йому доводиться наново завойовувати все королівство, але з об'єднанням Камбоджи його діяльність не закінчується. В 802 р. він проходить церемонію посвяченняв «богоцарі» (девараджас), після чого відправляється в подорож «довжиною в життя». На своєму шляху він будує храми — на місці старих,але вже до його часу зруйнованих. Його шлях не був випадковим — він довгі роки кружляє, наче яструб, навколо майбутнього центру Ангкору. Будівництво не закінчилося і після його смерті. Аж до 1220 р. (більше чотирьохсот років), до смерті Джаявармана VII будуються храми Ангкору, яких кінець-кінцем виявилося 72. Мабуть, з будівництвом останнього зних великий план завершується, і будівництво закінчується.Легенди, історія

Про Ангкор не забували ніколи. Однак в Європі лаври першовідкривача віддали французу Анрі Муо у XIX столітті під час хвилі географічних відкриттів. В своїх записах та статтях він неодноразово посилався наінших дослідників, але в Європі вважали за краще закрити очі на ці згадки, й всю славу першовідкривача віддали йому.

фрагмент напису Згідно ж міфології, камбоджийська цивілізація булазаснована напівбогами Каундіньєю й Камбу. Вони порізно прибули доберегів Камбоджи з-за моря, й одружилися з дочками короля Наги. ВідКамбу пішов рід, що називав себе Дітьми Камбу, чи Камбоджею.

У спогадах португальця Діого до Куто запропонована своя, авторська, версія будівництва Ангкору. Він прочитав санскритські написи на стінах міста, які, за його версією, містять відомості, що Ангкор був збудований «за наказом двадцяти королів» і «сім століть потому воно було освячене». Напевне, це — єдина письмова згадка пробезпосереднє  будівництво храмів, тому що всі інші описують побудованийхрам.

Факти і гіпотези

Найграндіознішими з усіх храмів Ангкора є Ангкор-Ват і Ангкор-Тхом. Ангкор-Ват складається з п'яти розташованих один всередині іншого прямокутників. Їх короткі сторони звернуті прямо на північ та південь: згідно новітнім топографічним вимірам, «абсолютно без похибки». Довгі сторони настільки ж точно орієнтовані на схід і захід (похибка 0,75 градуса).

«Перший, зовнішній з прямокутників, який можна побачити з висоти пташиного польоту, — рів. Його зовнішній край має протяжність 1300 метрів з півдня на північ та 1500 метрів зі сходу на захід. Його котлован 190 метрів завширшки має стіни з червоного пісковика, при чому плити викладені з такою точністю, що максимальна похибка вздовж усього периметра (5,5 кілометра) становить всього сантиметр.

Головний вхід до Ангкор-Вата розташований із західної сторони комплексу. До нього веде викладена величезними плитами дорога довжиною 347 метрів та шириною 9,4 метра; вона перетинає рів та пірнає до масивних воріт у стіні. Ця стіна утворює другий прямокутник розміром 1025х800 метрів.

Бруківка іде далі на схід, повз галявини, допоміжні споруди та виблискуючі ставки, допоки не підніметься на хрестоподібну терасу, що веде в нижню галерею самого храму. Це — третій з п'яти прямокутників, видимих з висоти пташиного польоту. Тут також все відрізняється найвищою точністю планування та будівництва: наприклад, довжина як північної, так і південної стіни становить 202,14 метра.

На четвертому рівні гігантської центральної піраміди Ангкор-Вата ми зустрічаємось з тією ж прецизійною точністю. Довжини північної та південної стін становлять відповідно 114,24 та114,22 метра.

У п'ятого й останнього прямокутника, роль якого грає останній рівень піраміди (висота 65 метрів від бруківки на вході), довжина північної стіни становить 47,75 метра, а південної — 47,79 метра. Згідно дослідження, результати якого були надруковані в журналі «Сайєнс», ці мізерні відмінності, що становлять «менше 0,01 відсотка», свідчать про «приголомшливого ступеню точність», яку забезпечували давні будівельники.» (Г. Хэнкок, С. Файя. «Зеркало небес».)

На північ від Ангкор-Вату, менше ніж в 2 кілометрах попереду, майже на 5 кілометрів в поперечному напрямі простягнувся південний край ще одного величезного рову. Всередині нього знаходиться квадратний острів, по периметру якого височить також квадратом 12-метрова стіна, кожна сторона якої тягнеться на 4 кілометри, тобто їх загальна протяжність досягає 16 кілометрів. Всередину неї ведуть п'ять воріт та п'ять мощених доріг, вздовж яких вишикувалися могутні кам'яні фігури, що зображують людей, які тягнуть величезного кам'яного змія Нагу, міфічну кобру з капелюхом. Вона має ім'я Ангкор-Тхом, і до його складу входять три досить примітних храми — Фімеанакас, Бафуон та Байон. Кожна з цих споруд має форму піраміди, при чому Фімеанакас («Палац Небу») розташований на північний захід від центру споруди, а Бафуон («Башта збронзи») — в 200 метрах на південь від нього. Третій храм, Байон («Батько Янтри»), встановлений точно в геометричному центрі Ангкор-Тхома. (Там же.)

Вищезазначена похибка в 0,75 градуса при будівництві стін Ангкор-Вата є невипадковою. Вона дозволяє спостерігати схід Сонця за три дні до рівнодення та через три дні після нього. Ось як це явище описується в журналі «Сайєнс»: «В день весняного рівнодення спостерігач, що стоїть на південному краю першого відрізка дороги (перед західними воротами), міг бачити, як Сонце встає точно над маківкою центральної башти Ангкор-Вата. Трьома днями пізніше схід Сонця прямо над центральною баштою можна спостерігати вже з середини дороги, що веде до західних воріт... Це точне спостереження сонця в день весняного рівнодення надзвичайно важливе.» (Там же.)

На одній зі стел, встановлених Джаяварманом VII після будівництва Ангкор-Тхома, був знайдений напис: «Країна Камбу (Камбоджа) подібна до неба». Виникає питання, чи інувала в Камбоджі подібна до єгипетської кореляція «небо-земля», згідно з якою Єгипет на Землі є відображенням Єгипту небесного. Відповідь на нього в 1996 р. знайшов Джон Грігсбі: він зробив відкриття, що головні споруди Ангкора моделюють спіраль Дракона. Проте моделювання це не зовсім точне. Відстані між храмами пропорційні відстаням між зірками, але взаємне розташування храмів, тобто кути між відрізками, що сполучають храми, не повторює в точності картину на небі. Додатково потрібно відмітити, що Ангкор — не проекція сузір'я Дракона на земну поверхню, а проекція цілої ділянки неба навколо Дракона, що включає декілька зірок з Північної корони, Малої та Великої ведмедиць, Денеб з Лебедя. Згадаємо, що і в Єгипті зображення зоряного неба не завершується поясом Оріона, а всі сакральні місця відтворюють ту або іншу ділянку неба вздовж Чумацького Шляху.

 

Вчений Грем Хенкок поставив собі за мету встановити дату, коли картина неба відповідала даному розташуванню храмів в Ангкорі. В результаті проведеного дослідження він прийшов до висновку, що це — світанок весняного рівнодення в 10500 р. до н. е. Ні в кого не викликає сумнівів той факт, що Ангкор дійсно був побудований між IX та XIII ст., однак звідки могли знати піддані камбоджийських королів повну картину неба більше 10000 років тому, адже до їх часу прецесія вже сховала за горизонт частину проектованої картини. Відомо, що Ангкор будувався на залишках більш давніх, вже зруйнованих будівель, але не відомо, коли були побудовані ті. Втім, вже вони проектували сузір'я Дракона.

Окреме місце у всій композиції має Ангкор-Тхом. Всередині нього стоять 54 башти, на кожній — чотири обличчя Будди, що дивляться в різні сторони світу. Всього — 216 обличь. Видовище настільки вражає, що французький письменник Поль Клодель, після відвідування Байона описав його як «одне з найпроклятіших та зловісних місць». Доречно сказати, що Клодель був завзятим католиком, тому недивно, що святиня іншої релігії викликала в ньому ворожі почуття, однак сила цього почуття, а також те, що він «повернувся хворим», говорить про надзвичайну та велику духовну силу, що пронизує Байон. В Драконі немає такої зірки, яка б проектувалася на Ангкор-Тхом. Насправді Ангкор-Тхом та його центр — Байон — проектують північний полюс екліптики. Внаслідок прецесії немає єдиної зірки, яка б у будь-яку епоху чи еру показувала точно на північ. Замість цього ми маємо ціле кільце зірок, в ньому — Полярна, Тубан, Вега, Денеб. Всі вони по черзі займають місце над північним полюсом нашої планети, один раз за приблизно 26 тисяч років. Центр цього кола і є північний полюс екліптики. Він відмічений на всіх астрономічних картах, але зірки, яка дозволила б побачити його без карти, немає. І саме на тому місці, де немає зірки, є Ангкор-Тхом та Байон.

Напевне, цей факт і ліг в основу гіпотези Джорджоде Сантільяни та Герти фон Дехехенд, що весь Ангкор — це величезна модель прецесії. На її користь говорять і наступні факти: на Ангкор-Ваті зображено, як 108 наг тягнуть в дві сторони (54 на 54) величезну дзигу; 216 обличь Будди в Байоні, а 216 — в 10 разів менше, ніж тривалість однієї прецесійної ери (2160 років); 108 — 216, поділене на два; кількість храмів (72) — кількість років, за які перша точка Овна зміщується на один градус, або тривалість циклу прецесії, поділена на 360. Викликає подив, що Ангкор знаходився на 72° східніше, ніж плато Гізи, на якому тисячоліття стоять єгипетські піраміди.