Дерево
Дерево є одним із найуніверсальніших символів духовної культури людства. Воно символізувало центральну вісь світу, яка з'єднує Небо й Землю; людину та її шлях до духовних висот; цикли життя, смерті й відродження; Всесвіт та його процеси вічного оновлення; потаємну Мудрість і таємничі закони буття. Здавна його пов'язували з богами і містичними силами природи. У міфах народів світу часто присутні два центральних дерева: Древо життя й Древо пізнання Добра й Зла.
Коріння Древа життя, або Світового дерева глибоко проникають у підземний світ. Його стовбур, неначе міст, простягається від Землі до Неба. Його гілки піднімаються до найвищих небесних сфер, досягають загадкового світу витоків усього сущого, де живуть боги й зірки. Це центр Всесвіту, стрижень, навколо якого відбувається видиме й невидиме життя всього Космосу. Стовбур цього Древа є віссю простору й часу, але його коріння та гілки виходять далеко за межі самого життя й смерті. Соки Древа життя — це небесна роса, життєдайний напій, що дає можливість відродження, а той, хто вкушає його плоди, стає безсмертним. Часто Древо життя зображується як Arbor Inversa — перевернуте дерево, коріння якого знаходяться на небі, а гілки опускаються донизу. Перевернуте дерево — символ Макрокосму, його законів, нескінченного числа паралельних вимірів, світів і процесів еволюції. Воно символізує також вічні принципи створення й народження життя.
Якщо Древо життя охоплює та об'єднує у собі всі закони та форми існування Космосу, то Древо пізнання відображає лише ту його частину, яка є доступною для розуміння людини. Якщо плоди Древа життя дарують велику єдину універсальну мудрість, усвідомлення безсмертя та критеріїв Неба, то вплив плодів Древа пізнання повністю залежить від того, як і заради чого їх використовує сама людина. Тому плоди Древа пізнання можуть принести як користь, так і заподіяти шкоду, спрямувати до усвідомлення як Добра, так і Зла. Якщо Древо життя — це Вчитель, то Древо пізнання Добра та Зла — це швидше спокусник, що створює перешкоди та випробування на шляху до Істини та Мудрості, для того щоб людина навчилася розрізняти фальшиве від справжнього й нести відповідальність за свої думки, наміри та, як наслідок, вчинки.
У давньоскандинавській космогонії йдеться про славнозвісного Іггдрасила, Древо Всесвіту. Воно має три корені, які опускаються до Хела, таємничого підземного світу, і розходяться звідти до Йотунхейму, царства велетнів, до Мідгарду — землі, оселі людей. Його крона простягається над усім світом, захищаючи все живе. Його верхні гілки досягають Неба, а найвища з них утворює тінь Валгалле — вищій небесній сфері, де живуть боги та полеглі герої. Іггдрасіль повік лишається свіжим та зеленим, оскільки три сестри-віщунки, володарки долі, на ім'я Минуле, Теперішнє та Майбутнє, щодня поливають його водою життя із джерела Урд. На гілках священного Древа живе орел, золотий птах, що володіє потаємною Мудрістю. Боги збираються біля підніжжя Іггдрасіля, щоб вирішувати долю світів. Під час великих космічних потрясінь, коли помирає старий Всесвіт, Іггдрасіль витримує усі випробування і не вмирає разом з усіма, щоб збереглося зерно для народження нового, молодого Всесвіту. Він продовжує слугувати притулком для тих, хто вижив у всіх потрясіннях і завдяки кому на землі знову відродиться життя, а з ним й нове покоління людей.
Ашваттха, Космічне древо Індії, в одному зі своїх основних символічних значень часто зображувалося перевернутим, із корінням на небі. Це смоківниця, священне дерево Індії, яке споконвічно шанувалося як оселя невидимих геніїв-охоронців природи, а пізніше — як Світове древо, що відображує закони Космосу. З виникненням буддизму воно стає священним деревом Бодхи: саме під ним Гаутама Будда досяг найвищої Мудрості й Нірвани.
Кієн-Му росте у центрі світу. Воно має сім коренів, які пронизують сім джерел, захованих у надрах землі, та сім гілок, що підносяться до семи небес, заселених богами. Древо життя у Давньому Китаї — це одночасно й сходи, що ведуть до нескінченних далей, якими піднімаються та спускаються не лише Сонце й Місяць, але також володарі та мудреці — ті, на кого покладена місія вісників, посередників між Небом і Землею.
Ассирійське Древо життя Ашера — колона, що має сім гілок на кожному боці, увінчана кулястою квіткою із трьома променями, що виходять із неї. «Милосердний, хто мертвих воскрешає до життя» — цю молитву промовляли перед Ашерою на берегах Євфрату.
В Ісламі Древа життя й щастя досягають найвищої небесної сфери, а його гілля простягається над землею та під нею.
Космічне древо в традиціях Кабали складається із 10 сефірот, 10 «променів», якостей, атрибутів чи принципів Вищого, Потаємного божества, яке ніколи не вмирає й не народжується, не має ні початку, ні кінця, яке містить у собі все створене. В кабалістичних традиціях його називали Ейн Соф Аур, чи Безмежне Світло. Сефіроти — це не лише якості та атрибути божественного Ейн Софа, але й також перший плід процесу творення. Вони виходять із Безмежного Світла, утворені ним, і, у свою чергу, породжують усі інші космічні закони та принципи. Імена десяти сефіротів: Вінець, Мудрість, Розуміння, Милосердя, Сила, Краса, Перемога, Слава, Основа, Царство. У Космічному древі вони поділені ще й на три вертикальні колони. Права колона, символізує активний, чоловічий принцип, називається колоною Милосердя. Ліва, символізує пасивний, жіночий принцип, — колона Суворості. Центральна колона, яка створює рівновагу, має назву «Небесний шлях».
Кожний народ мав своє священне дерево. Вважалося, що дерево має душу й володіє особливою, тільки йому властивою, священною містичною силою. Люди давнини вірили, дерева володіють великою мудрістю й що людина, яка тонко відчуває душу дерева, може багато чому в нього навчитися.
В давнину вірили, що людина й дерево подібні до сполучених посудин. Усе, що відбувається з одним, віддзеркалюється на іншому. Тому дерево могло стати другом, «братом-близнюком» людини: воно «вбирало» й віддзеркалювало її душу, все хороше й погане, чого й сама людина про себе не знала. Спостерігаючи за «деревом-близнюком» у найважливіші моменти життя людини, судили про те, чи вірний крок вона зробила і як буде розвиватися її доля на новому етапі.
Дерево вважалося дзеркалом того, що відбувається не лише в людині, але й у видимій та невидимій природі та світі богів. Вірили, що душа дерева відображає потаємне життя природи й володіє частиною сили невидимої Сутності, яка проявляється через неї. Таким чином, дерево відігравало роль «моста», посередника між богами й людьми, людиною та її предками.
У давні часи кожне божество мало своє священне дерево, завдяки йому передавало частину своїх таїнств і сили. Так, лавр був священним деревом Аполлона, олива — Афіни, сосна — Кібели, Пана й Атиса, кипарис — Аїда, а кедр і горіхове деревом — Артеміди. Сикомора, священне дерево Давнього Єгипту, присвячувалося богиням Ісиді, Хатхор і Нейт. Дуб був священним деревом верховних богів: Зевса у греків, Юпітера у римлян, Перуна у давніх слов'ян. Фігове деревом присвячувалось Гермесу, Діонісу та індійському богу Вішну
* * *
Я знаю, наверно,—
я вечности древо
и кровью моею
накормлены звезды,
а птицы в листве —
мои сны и мечты.
И если паду я,
подрубленный смертью, —
обрушится небо.
Хуан Рамон Хименес