Підтримуємо Україну у ці важкі для нашої країни дні

вул. Данила Щербаківського, 9А

Київ/Нивки

  • Вінниця
  • Дніпро
  • Запоріжжя
  • І.-Франківськ
  • Кам'янець–Подільській
  • Київ/Нивки
  • Київ/Поділ
  • Львів
  • Миколаїв
  • Одеса
  • Полтава
  • Харків

Лавр


Лавр

Лавр уособлює тріумф і перемогу. Будучи вічнозеленою рослиною, він символізує постійність, вічність і безсмертя.

У давньогрецькій культурі лавр символізував перемогу і мир і був присвячений Аполлону і Діонісу.

Згідно міфу, Аполлон переслідував німфу Дафну, яка дала слово зберегти цнотливість. Дафна вблагагала про допомогу, і боги перетворили її на лаврове дерево, яке невтішно обнімав Аполон. Віднині лавр став його священною рослиною. Ось чому в Греції музикантів, поетів, танцівників, покровителем яких був Аполлон, нагороджували саме лавровими вінками, в той час як спортсменів, атлетів увінчували оливковими або селеровими вінками. Лаврові гаї росли на вершині Парнасу, оселі муз, і оточували храми Аполлона. Із лаврового листя плели святкові гірлянди і вінки, на святах в честь Аполлона глядачі носили лаврові вінки. Лавру приписувалась не тільки цілюща силЛавр на Императоре, Октавиан Август а, але і сила очищення від дущевної скверни. Лаврові листки ритуально очищували від пролитої крові, Аполлон очистив ними себе після умерщвлення Піфона. Богиня перемоги Ніка зображувалась з лавровим вінком у руках, котрий вона покладає на голови героїв-лереможців.

У древньому Римі лавровий вінок стає вищим знаком військової та імператорської слави. Він символізував мир, що настає після перемоги над ворогом. Послання про перемогу і переможну зброю обвивались лавром і складались перед зображенням Юпітера. Лаврові вінки і гілки зображувались на монетах і гемах як атрибути Юпітера і Аполлона. Перші римські імператори не носили корони, а прикрашали свої голови лавровим вінком. У Давньому Римі до здобуття лаврового вінка прагнули також оратори і поети. Крім того, лавр був присвячений дівам-весталкам і втілював незайманність.

У ранньому християнстві вічнозелене листя лавру вважалось символом вічного життя або нового життя, яке настане дякуючи спокутуваним діянням Христа, а вінок із лавру символізував мучеництво. Св. Павло протипоставляє нетлінний вінець, яким коронований лавровые венокхристиянський подвижник, вінцю тлінному, який отримує переможець на арені.

Вже в епоху еллінізму лавр стає символом слави як такої, а лавровий вінок або лаврова гілка — емблемою слави. В середньовіччя в класичній геральдиці лавр не використовувався. Але після французької революції 1789 року лавр став найпопулярнішою емблемою Франції: лаврові гілки були внесені в герб Французької Республіки, і в наш час вони також входять до державних гербів Алжиру, Бразилії, Греції, Куби, Мексики та інших країн.

В мистецтві класицизму лавр отримав розповсюдження як головна емблема слави. Він зустрічається на нагородах, отриманих за вдалу участь в конкурсах вченими, артистами, музикантами, поетами, письменниками (котрих саме тому і називають лауреатами), а також на більшості орденів — знаків прижиттєвої слави.

* * *

Дельфы

Стеснили путь хребтов громады.

В долинах тень и дымка мглы.

Горят на солнце Федриады

И клекчут Зевсовы орлы.

Величье тайн и древней мощи

В душе родит святой испуг.

Безгласны лавровые рощи,

И эхо множит каждый звук.

По руслам рвов, на дне ущелий

Не молкнет молвь ручьев седых.

Из язв земли, из горных щелей,

Как пар, встает туманный дых.

Сюда, венчанного лозою, — 

В долину Дельф, к устам земли

Благочестивою стезею

Меня молитвы привели.

Я плыл по морю за дельфином,

И в полдень белая звезда

Меня по выжженым равнинам

Вела до змиева гнезда.

Но не вольна праматерь Гея

Рожать сынов. Пифон умолк,

И сторожат пещеру змея

Священный лавр, дельфийский волк.

И там, где Гад ползою мрачной

Темнил полдневный призрак дня,

Струей холодной и прозрачной

Сочится ископыть коня.

И где колчан с угрозой звякал

И змея бог стрелой язвил,

Вещает праведный оракул,

И горек лавр во рту сивилл.

И ветвь оливы дикой место

Под сенью милостной хранит,

Где бог гонимого Ореста

Укрыл от гнева эвменид.

В стихийный хаос — строй закона.

На бездны духа — пышность риз.

И убиенный Дионис —

В гробу пред храмом Аполлона!

М. Волошин