вул. Данила Щербаківського, 9А

Київ

  • Вінниця
  • Дніпро
  • Запоріжжя
  • Івано-Франківськ
  • Київ
  • Львів
  • Миколаїв
  • Одеса
  • Полтава
  • Харків

Львів / 04.09.2016

Лекція "Іван Франко. Кому довіряти, куди йти"

Інтерактивна лекція відбулась 4 вересня у бібліотеці ім. Л.Українки. Лектор, Олена Лукіна, розповіла про коло інтересів письменника, поворотні моменти в його житті, вибори і мотиви, що рухали ним.

Слухачі дізнались багато цікавих фактів про Івана Франка, а також долучились до складання віршу з уривків вірша Франка та взяли участь у вікторині. Дивовижно, наскільки різноманітні твори ми почули з одних і тих самих фрагментів. Учасникам вдалось по-різному інтерпретувати відомий вірш Франка “Нема стіни, перегородок між нами!” (див. нижче).

Як завжди під час інтерактиву Олени, відбулось жваве обговорення та обмін думками. Ми почули різні відповіді на такі запитання:

- Чого ми можемо навчитись у Франка сьогодні?
- Який приклади дає Франко своїм життям?
- Що можемо робити тут і зараз?
та інші...

Подія відбулась за підтримки «Львів - місто літератури / Lviv - City of Literature», присвячена 160-річчю від дня народження Івана Франка в рамках проекту “ФранкоБезПорохів”, а також з нагоди 25-ї річниці “Нового Акрополя” в Україні.

 

«Зближаєсь час, і з серцем, б’ючим в груди…»
Іван Франко

Зближаєсь час, і з серцем, б’ючим в груди,
Я вирвуся, щоб бачити тебе,
Порвати пута фальші і облуди,
Що тисне нас і по душі скребе,
Пробить стіну, котрою людська злість
Нас, друже мій сердечний, розділила,
Не знаючи, що в наших серцях сила,
Котрої ржа упідлення не з’їсть.

Зближаєсь час, і, радісно тремтячи,
В твої обійми щирі кинусь я,
І скаже поцілуй мені гарячий,
Що будь-що-будь, а ти повік моя!
Моя і невідлучна! Бо сльозами
І горем ти знітована зо мнов!
Нема стіни, перегород між нами!
Не знає стін, перегород любов!

Всі пута, що засліплення й зла воля
На нас вложили, нам на біль, – порвем!
Отруту, що нас нею щедро доля
Поїла, виллєм з серця і затрем
Усякий слід тих споминок важких,
Котрі, мов черви, серце підгризали,
Щоб навіть тіні темнії від них
На наше вольне щастя не лягали.

Зближаєсь час, коли, подібно нам,
По довговічних боях, муках люди
Прокинуться, гнилий розмечуть трам,
Що їх давив, і щиро грудь до груди,
Уста до уст притиснуть, мов брати,
Приязним, щирим словом заговорять,
Позбувшись пут недумства, темноти,
І зависті, і людовладства, й горя.

1 травня 1878