Найкращі зміни починаються саме з нас

Автори: Делія Стейнберг Гусман

Немає потреби знову перелічувати те, що тривожить людей у різних куточках світу, адже ЗМІ вже подбали про поширення таких новин. Та й повторюючи їх, ми лише примножуємо біди і не знаходимо вирішення.

Найбільше вражає загальноприйнятий спосіб діяти в таких обставинах, або, принаймні, той спосіб діяти, який показують людям, які мало чим можуть зарадити тому, що, здається, неможливо вирішити негайно.

Ті, хто тримають владу будь-якого рівня у своїх руках, взялися вказувати на помилки. Про це годі сумніватися.

Проте всі вони звинувачують інших, тих, хто належить до іншої групи, іншої партії або ж має інші погляди.

Це означало б, що кожен з них знає, як знайти вихід. Проте, на жаль, вони не йдуть далі критики та порожніх обіцянок.

Кожен чекає, щоби змінилися інші, або щоби інших змістили з впливових позицій. Ніхто й не думає почати з себе; ніхто не подає приклад того, як людина може і має ставати кращою, якщо хоче мати краще майбутнє, ніж сьогодення, у якому ми живемо.

Болісно бачити, скільки людей щодня помирають через лютий фанатизм. І щодня ми замислюємося над тим, чи має хтось право вбивати людей, які думають інакше або вірять в іншого Бога.

Болісно бачити, яке багатство переходить до рук кількох осіб, і які злидні пригнічують багатьох. До цього додається корупція та експлуатація бідних й обмовляння тих, хто дає пожертви з добрими намірами.

Кожен хоче жити своїм життям, не зважаючи на те, що коїться з іншими…

«Після нас хоч потоп» − зараз ця фраза звучить як ніколи актуально.

Як довго ми ще так витримаємо?

Вочевидь, перед нами постали серйозні проблеми різного штибу, що впливають на людство, планету Земля та майбутнє.

Та ми маємо почати якомога раніше, якщо хочемо жити у майбутньому, гідному називатися таким.

Ми маємо почати з самих себе.

Філософія, що втілюється у житті, цінна тим, що повертає нас до власної совісті та закликає до здорового внутрішнього перетворення замість вимагати чогось від інших.

Якщо ми прагнемо бути толерантними, маємо почати з себе і спробувати краще зрозуміти інших. Якщо ми хочемо розв'язати економічні проблеми, маємо навчитися брати на себе відповідальність і управляти власними фінансами, подаючи приклад, що йде згори донизу, а не вимагаючи його від тих, кому вже нічим управляти. Якщо ми не хочемо бути ошуканими, припинімо ошукувати інших чи отримувати зиск із можливостей, що приховують моральні пастки. Якщо ми хочемо жити, не дозволяймо нікому вбивати безкарно.

Легко думати, що багато злочинів можуть залишитися у тіні, ніколи ніким не викриті. Або ж думати, що достатньо, аби ззовні все виглядало гарно, — й історія від цього зміниться на краще. Але ні, кожен має стати собі суворим суддею, стати хорошим прикладом — великим чи малим — тієї приспаної величі, що живе у кожній людині.

Якби ми згодилися бути добрими і щедрими до будь-кого; якби ми так чинили, навіть якщо інші поводяться інакше; якби нам достатньо було мати спокійну совість; якби ми думали про інших, а не лише про власний комфорт; якби ми були по-справжньому вільні діяти так, тоді світ змінився б на краще.

Нам варто почати. І чому б не одразу? Кожен вчинок несе у собі імпульс ідеї, що надихає його. Працюймо добре і заради добра, і тоді Добро, як казав філософ Платон, знайде своє місце у цьому світі, де всі ми живемо.

Переклав з іспанської В'ячеслав Сахно