Тіауанако

Тіауанако

 

 Тіауанако — руїни найвищого гірського давнього міста Нового Світу. Знаходяться вони в Південній Америці, в Андській області Республіки Болівії, недалеко від кордону з Перу.

Середня висота Болівійського плоскогір'я, на якому розміщено Тіауанако — біля 4000 метрів. Плоскогір'я оточують вершини Корділь'єр, а на північ від Тіауанако знаходиться ще один унікальний пам'ятник, також пов'язаний з давньою історією, але вже не людства, а Землі. Це частинка океану в кам'яному царстві гір, саме високогірне в світі судоходне озеро — Тітікака.

Площа озера — 8300 км2, а глибина місцями сягає до 300 м. В цьому унікальному озері до наших днів збереглася океанська флора і фауна. Тіауанако займає площу 450 тис. м2. Раніше він був оточений рвом з водою, який з'єднувався з озером. План будівель Тіауанако являє собою ряд виключно правильних прямокутників з дотриманням принципу симетрії. Кладка каміння вважається найкращою в центральних Андах. Характерними для Тіауанако є платформи та піраміди, зведені на місцях природніх підвищень шляхом їх досипання та укріплення кам'яними стінами; напівпідземні будівлі, наче повростали в землю, та кам'яні памя'тники-моноліти, які підносяться над землею.

Зведення мегалітичного комплексу Тіауанако потребувало неабияких зусиль від давніх зодчіх. Особливо дивним видається нам зараз вибір настільки важкодоступного місця з некомфортним для людини високогірним кліматом (низький атмосферний тиск, дефіцит кисню), де кожна фізична дія вимагає додаткових зусиль від організму. Немає одностайної думки з приводу того, чи був Тіауанако, власне кажучи, містом з постійними мешканцями, необхідною для підтримання порядку інфраструктурою, ієрархією соціальної влади й такими іншими атрибутами, без яких неможливе існування сучасного міста. Важко підходити, судячи категоріями сучасної цивілізації, до оцінки суспільства людей, про яких нам так мало відомо. Тому навряд чи навіть нові археологічні дослідження дадуть однозначну відповідь на такого роду питання. Сьогодні такі місця, як Тіауанако, ми називаємо церемоніальними центрами, давніми храмами.

Легенди, історія 

Історія Тіауанако сягає в глибину віків і навіть тисячоліть. Більшість дослідників вважають, що виникло місто в 200 році до н. е. і проіснувало до самого IX століття. А найвищого рівня розвитку Тіауанако досягло в період між II та VIII століттями нашої ери. Але є дані, які свідчать про те, що тут і раніше існувала стародавня культура, яка бере початок за тисячі років до нашої ери. Єдиним усним джерелом відомостей про загадкове місто для європейських дослідників були представики деколи величної держави інків. До приходу інків на початку XIV століття на території сучасної Болівії жили племена кечуа й аймара. А загинула інкська держава внаслідок підкорення іспанцями. Тіауанако був завойований через шість років після підкорення Перу, в 1538 році. Впродовж 300 років територія сучасної Болівії входила до складу іспанської колоніальної імперії й носила назву Верхнє Перу, а в 1825 р. країна проголосила незалежність і стала називатися на честь свого першого президента Болівара. В часи інків місто вже було довгий час залишене мешканцями. Інки, які самі були чудовими будівельниками, були впевнені в тому, що це величезне кам'яне місто могло бути зведене лише за участі богів, і вважали засновником міста Віракочу — верховне божество.

 

 Інки називали місто "Тіауанако", але до нас дійшли і більш давні імена священого центру: Віньямайрка, що означає "Вічне місто", Тайпікала — "Камінь посередині". Останнє дає підстави стверджувати, що збережене до історичного часу — лише невелика частина деколи квітучої цивілізації. Скоріше за все, спочатку місто розташовувалося на значно більшій площі, ніж та, на якій сьогодні знаходяться його руїни. За часів іспанського володарювання Тіауанако піддавався постійному руйнуванню, слугуючи найбільшою каменоломнею Болівії. Каміння використовувалось при будівництві домів та доріг, й довгий час протистояли такому варварству лишe ентузіасти-одинаки. Відношення місцевої влади до давнього пам'ятника змінилося лише після второї світової війни. На сьогодняшній день ряд пам'ятників перевезений з Тіауанако в столицю Болівії Ла-Пас, де з них створена свого роду "тіауанська площа", Мірафлорес. В 1957 році був заснований болівійський державний "Центр археологічного вивчення Тіауанако". Але, незважаючи на всі руйнування, Тіауанако і сьогодні змушує захоплюватися майстерністю й знаннями наших далеких предків і залучати дослідників. Зусилля ентузіастів бувають нагороджені новими знахідками: відкриваються нові храми і піраміди. Факти і гіпотези

Тіауанако — центр своєрідної культури Альтіплано. Такі ж кам'яні пам'ятники, тільки менших розмірів знаходять і в інших містах Альтиплано і на островах Тітікака. Кераміка, подібна до виявленої у Тіауанако, також широко розповсюджена по всій області Центральних Анд, а орнамент присутній не лише на пам'ятниках, але і на тканинах. Житлових будинків у Тіауанако не виявлено, тобто це був культовий центр. Тіауанако складається з чотирьох основних елементів: Піраміди Акапана, Каласасайї, підземного (напівпідземного) храму і піраміди Пума-Пунку ("Левині ворота").

 

                                                                               Напівпідземний храм, який називається ще Храм кам'яних голів — відкрите вгорі заглиблене приміщення розміром 26х28 метрів з трьома стрілами, на одній з яких зображена бородата людина європеїдного типу, на загальну думку археологів — Віракоча. Ці три стріли, що називаються Віракочою і його дітьми, розміщені так, як і три зірки у поясі Оріону. Тут ми знаходимо паралелі з комплексом пірамід у Гізі: три піраміди цього комплексу теж є проекцією на землі трьох зірок поясу Оріону. Сукупність геометричних форм і символів будівель Тіауанако, можливо, являє собою мандалу, подібно до комплексів Гізи, Ангкора тощо. Дотепер археологи дослідили всього трохи більше 1% території Тіауанако, все інше так і перебуває в першозданному вигляді й зберігає масу загадок і таємниць. Піраміда Акапана

 

 Мовою аймарів, акапана означає місце, де гинуть люди. Ця споруда домінує у Тіауанако. Піраміда Акапана — 15-ти метровий насипний курган, з розміром сторони основи близько 200 метрів, з проекцією, що має триступінчасту форму з широкою стороною, зверненою на схід, а вузькою — на захід. Первісно він являв собою ступінчату піраміду із землі, грані якої були облицьовані великими плитами з андезиту. На вершині піраміди був улаштований басейн хрестоподібної форми, до того ж кожна її сторона мала форму триступінчатої піраміди. Подібно до багатьох пірамід, Акапана була з великою точністю орієнтована за деякими ключовими напрямами. Але впродовж віків, що пройшли після конкісти, лицювальні плити були використані в якості будівельного матеріалу і до нашого часу збереглось близько 10% облицювання. У глибині піраміди виявлена складна сітка зигзагоподібних каналів, викладених камінням. Канали дуже чітко вирівняні по куту та зістиковані з точністю до напівміліметру. Вода в ці канали подавалася вниз із басейна на вершині. Стікаючи з одного рівня на інший вода досягала рову, що оточував піраміду. (Ці мотиви також подібні з комплексом у Гізі: там також вода (Ніл) протікає близько до пірамід; теж саме і в Теотіуакані). Призначення цих, виконаних з найбільшою точністю й старанням трубопроводів не зрозуміле. Були припущення, що канали піраміди пов'язані з культом дощу або річки. Через значні руйнування не з'ясовано й призначення самої піраміди Каласасайя. Мовою аймарів, каласасайя означає місце вертикального каміння. На площині, розмірами 150х150 метрів, через рівні проміжки встановлені камені висотою більш ніж 3,5 м. Усередині Каласасайї встановлені дві масивні скульптури. Одна з них висотою близько 1,8 м, зображує людиноподібну істоту, вкриту нижче поясу орнаментом у вигляді риб'ячої луски, інша, поблизу східного краю площини, висотою близько 2,7 м теж нижче поясу вкрита лускою та рибними символами. У північно-західному куті каласасайї знаходяться "Врата Сонця" — вирубаний із цільної скелі портал заввишки 3 м, завширшки 3,8 м і завтовшки близько 0,5 м. Вага Воріт Сонця оцінюється у 10 тонн. Якість обробки поверхні каменя дуже висока і вона суцільно вкрита різьбленими зображеннями. Унизу висічені фігурки різних тварин, багато з них вимерло 12-15 тис. років тому. Східний фасад Воріт прикрашений фризом з малюнків, символів і геометричних фігур. У самому центрі фризу знаходиться стилізована фігура, що вважаються одним із втілень Віракочі. Віракоча стоїть на п'єдесталі, на якому, як вважається нанесений план Акапани. Голова Віракочі оточена 19 променями, які можуть символізувати 19-річний метонічний місячний цикл.