У пошуках рівноваги між роботою та особистим життям

Автори: Рахіль Мехта

Людина має природну потребу рости та розвиватись. Певні миті нашого життя стають вирішальними, коли ми відчуваємо, що здійснили прорив, і заглядаючи в минуле, ми можемо побачити наснагу та пережитий досвід, які тоді наставляли нас. Часто в такі хвилини ми стаємо більш цілеспрямованими та рішучими, відтак спроможними приймати правильні рішення та розширювати свої можливості, як-от підприємець, що готовий провести безсонну ніч в очікуванні свого першого продажу, якщо його веде бажання стати фінансово успішним.

Проте багато хто відчуває невдоволення: як ті, хто постійно досягають свого, так і менш успішні. Марудна робота у гонитві за кар’єрним зростанням часто гасить успіх, малий і великий, виявляючи його мінливий характер. З плином часу досягнення нівелюються, залишаючи нас жадати більшого, що зрештою закінчується емоційним вигоранням, тривогою, напруженими відносинами та нестачею впевненості в собі.

Концепт «рівноваги між роботою та особистим життям» широко пропагується у суспільстві як ліки від цієї недуги. Зазвичай вважається, що легша робота або робота у певній галузі сприятиме встановленню кращої рівноваги між роботою та особистим життям. Деякі організації навіть мають власні програми досягнення цієї рівноваги, що запроваджуються в рамках ініціатив задля задоволення працівників. Але разом з цим нам загрожує поверховість, втрата можливості знайти довготриваліше рішення і відкрити таємницю життя. Мабуть, легше розв’язати цю проблему, якщо спочатку дослідити поняття рівноваги між роботою та особистим життям. Для цього розіб’ємо його на складові.

У нас, людей, існує схильність до дії, але ми часто недооцінюємо глибину нашої здатності діяти. Філософи впродовж століть спонукали нас «пізнавати себе» краще, для того щоб ми могли наповнювати більшим змістом наші вчинки. Сумарну кількість цих вчинків можна назвати «роботою», яку ми здійснюємо на шляху до цілі, чи то для роботи і грошей, чи то задля відпочинку і навіть спілкування. Ми діємо у наших стосунках з іншими, ми діємо, коли подорожуємо і пізнаємо світ. Ми також діємо, коли ставимо питання про життя і його численні таємниці.

Але чи існує відмінність між різними видами робіт, за які ми беремося? Якщо ми зазирнемо всередину себе, то зможемо легко побачити, що все, що ми робимо, – це складне узгодження наших думок, почуттів, енергій та фізичного тіла. Простим прикладом може бути письмо; спершу ми роздумуємо над чимось, що хочемо висловити на папері, потім нам потрібно поєднати наші думки і дії: взяти ручку і направити її так, щоб писати слова, які відображатимуть наші думки.

Для того щоб зрозуміти це краще, подумаймо про відмінність між тим, коли ми робимо щось із власного бажання, і тим, коли ми діємо з примусу. Фізична дія така ж, але думки, почуття і, як результат, зусилля будуть цілком іншими.

Зазвичай ми не дивимося на наші дії і роботу з такої широкої перспективи. Робота для нас – це просто діяльність, що приносить гроші. І ми ж звинувачуємо цю роботу у відсутності рівноваги в нашому житті!

«Прагнучи заробити на життя, не забудь про саме життя».

Багато давніх культур визнають, що «життя» існує усюди довкола нас. Яким є це життя? Споглядай життя у чарівності природи! Ми можемо побачити магію у тому, як гусінь перетворюється на метелика, як розквітають бруньки, у гірських вершинах, у неосяжному океані, у сонці, яке непомильно сходить і заходить кожного дня.

Упізнавати життя означає знати, що уся наша робота (усі дії) впливає на наше середовище. Кожна дія є значно більшою, ніж ми можемо уявити. Наш зв'язок із життям означає, що наше оточення впливає на нас; але це також означає, що ми теж чинимо на нього вплив, часто у спосіб, що нам невідомий.

Ми наділені розумом, щоби надавати енергію та глибину нашим вчинкам і, в свою чергу, нашому оточенню. У нас є можливість домагатися змін, а не скаржитися на проблеми, аби піднятися над ними так, щоб вони стали викликами та можливостями для росту. Це так би мовити здатність вдихнути життя у нашу роботу.

Життя настільки багате, що ми просто неспроможні повністю осягнути його. Кожна мить – це новий шанс встановити з ним зв'язок. Філософи століттями вказували нам на щось, що відбувається прямо під нашим носом – це життя, що вібрує і постійно змінюється. Відтак робота, яка здавалася подарунком долі минулого року, сьогодні може видаватись марудною справою. Якщо робота і особисте життя врівноважуються у певний момент, це зовсім не означає, що так буде весь час.

Нам потрібно зрозуміти одну просту річ – що довше ми живемо, то ймовірніше, що наша робота буде змінюватись, оскільки ми вчимось робити краще і швидше. Поряд із цим нам випадають нові можливості та виклики, на які мусимо реагувати відповідно.

Коли ми вперше зіштовхуємось із новими перешкодами, вони нас приголомшують. Але якщо зосередитись та нагадати собі, що випав ще один шанс на життєвому шляху, та пам’ятати про здатність вдихнути життя у нашу роботу, ці перешкоди стають кроками до нашого зростання та вдосконалення.

Необхідність завжди підлаштовуватись до нових викликів і є цією «рівновагою». Емерсон наголошував, що «життя – це шлях, а не пункт призначення». Жити в рівновазі означає жити повним життям, сприймаючи наші виклики як шлях до зростання. Мудреці, які відкрили справжній потенціал людини, залишили нам настанови про те, як зберегти рівновагу, ґрунтуючись на власному досвіді.

В Індії ця рівновага, або правильна міра, пояснюється за допомогою трьох гун: раджасу, саттви і тамасу. Раджас – це певна крайність, коли вчинками керує егоїзм, корисливість. Натомість тамас – це бездіяльність, інерція та апатія, які відображають стан хаосу та безладу. Втім саттва є найврівноваженішим станом, що в жодному разі не є поєднанням раджасу і тамасу. Ця рівновага, або правильна міра, допомагає нам не впадати у крайнощі. Вона характеризується також здатністю творити з гармонією.

Задля досягнення цієї гармонії, Будда запропонував Серединний Восьмиступеневий шлях. Він пропонує розвивати Правильні погляди і Правильні цілі та втілювати їх разом із Правильною мовою і Правильними вчинками. Коли ми здійснюємо Правильні зусилля, ми розвиваємо усвідомлення і Правильну увагу, яка, в свою чергу, сприяє кращому розумінню наших цілей, врахування нашого досвіду, який ми отримали за час проходження шляху до теперішнього моменту. Це дає поштовх до нового проходження Восьмиступеневого шляху, але тепер уже із очищеними цілями та кращим пов’язанням із життям.

Підтримання рівноваги між роботою та особистим життям – у наших руках і для кожної людини природно прагнути до цього. Може виникати страх перед виходом із зони комфорту або відчуття збентеження перед невідомим. Але якщо ми відкриємо очі на дійсність навколо нас, ми побачимо незабутній напис на стіні – «Будь володарем – це твоє життя!»

«Я не боюся штормів, вони вчать мене керувати моїм кораблем».

Луїза Мей Олкотт.

Ми не повинні боятися відповідальності за те, чого немає у нашому житті. Лише тоді, коли ми почнемо керувати власним життям, наші досягнення стануть нашою заслугою, і ми сміливо крокуватимемо туди, де ще ніколи не бували.