Як перестати хвилюватися

Автори: Джилад Соммер

Проблема занепокоєння зачіпає всіх людей.

Занепокоєння — це різновид тривоги, який виникає внаслідок повторюваних по колу думок стосовно події, яка може статися. Це прояв некерованого розуму, а його наслідки — це втома, неуважність та нездатність жити цією миттю.

Ніхто не хоче хвилюватися, проте, як не дивно, іноді ми думаємо, що відсутність занепокоєння свідчить про нашу збайдужілість або про те, що ми заперечуємо невдачі, які можуть спіткати нас у майбутньому.

Аби перестати хвилюватися, нам передусім потрібно практикувати основний філософський принцип: "Пізнай себе". Насамперед ми маємо зрозуміти свій розум — частину нас самих, про яку, треба визнати, знаємо небагато.

Коли людина отримує новий інструмент, хай то буде смартфон чи дрель, перш за все вона вивчає будову цього інструмента: як його тримати і, що важливіше, як ним управляти.

На жаль, ми не докладаємо подібних зусиль, аби навчитися використовувати свій розум. Ми лиш запускаємо його й дозволяємо діяти автоматично, думаючи, що нам не потрібно докладати жодних зусиль, аби досягти найкращих здобутків.

І тоді наш мозок видає випадковий набір нот замість прекрасної музики, яку він міг би створити.

Багато давніх цивілізацій — ті, які спрямовували зусилля не на розвиток технологій, а на пізнання дійсності й людини — вважали розум складною сутністю з різними характеристиками, як позитивними, так і негативними.

Загалом ми можемо означити два різні аспекти розуму: нижчий та вищий розум. В езотеричному буддизмі, наприклад, нижчий розум називають Кама-Манасом (розум бажань), а вищий – Манасом (чистий розум).

Занепокоєння — це інстинктивний механізм розуму бажань, пов'язаний з виживанням. Ми хвилюємося через наші бажання — чи то бажаємо, аби щось відбулося, чи навпаки — аби не відбулося. Занепокоєння виникає шляхом пришвидшення: підживлюючи одну неспокійну думку, ми сприяємо розмноженню їй подібних, доки не залишиться інших думок, окрім неспокійних, — тиранія розуму над тілом та емоціями.

Аби контролювати нижчий розум, необхідно задіяти Манас, вищий розум, пов'язаний з інтелектом. Саме слово "інтелект" має спільний корінь з лат. electum — вибір. Зважаючи на таку етимологію, означуємо інтелект як здатність робити мудрий вибір. Коли наш інтелект розвинений, ми можемо відрізняти думки корисні, плідні для нас та для інших людей, від думок егоїстичних, руйнівних, марних, які продиктовані нашими бажаннями.

Інтелект допомагає нам керуватися стародавніми вченнями стоїків, зокрема Епіктета, який радив розрізняти, що залежить від нас, а що — ні. Корисно вправлятися в цьому: розглядати обставини, які нас непокоять, і намагатися зрозуміти, чи можемо ми змінити або вплинути на них, чи ні. Якщо так, тоді нам слід бути надзвичайно активними і робити все, що в наших силах, аби досягти гарного результату. Дія часто може бути найкращими ліками від неспокою.

Якщо ж ми не можемо нічого змінити, то не варто й хвилюватися, бо це ніяк нам не допоможе.

Коли занепокоєння все ж опанувало нас, корисно змінити обстановку, поробити щось інше, щоби відволікти стривожений розум — краще щось гарне та здорове — нехай це буде прогулянка на природі, розмова з другом на іншу тему, цікаве читання, прослуховування заспокійливої музики, що завгодно, аби дати розуму перепочити.

Так, можливо, нам вдасться піднести нашу свідомість й побачити все іншими очима.


«Новий Акрополь» США, штат Північна Кароліна. 31 січня 2015р.«Новий Акрополь» США, штат Північна Кароліна. 31 січня 2015р

Оригінал статті тут