Київ / 26.10.2008

Семінар по традиціям Месоамерики

Семінар «Традиції народів Месоамерики» в музеї Пирогов

Кажуть, що кожний рік чи день, які ми проживаємо, несуть у собі багато таємниць, несподіванок, відкриттів, а найголовніше – досвід. Здається, ніби один день схожий на інший, сьогодні – середа, завтра – четвер, як і минулого тижня. Але ми самі, прокидаючись вранці - щоразу інші, і якщо спробувати по-новому організувати свій день, наповнити його хорошими думками, справами і подіями, тоді він пройде цілком по-особливому. І на якусь мить можна відчути себе «капітаном долі», адже день, який ти сторив сам і в який вклав свою Душу, залишиться у пам’яті як мить Пізнання і Прекрасного. Ідея провести семінар по традиціям народів майя, інків та ацтеків на природі народилася сама собою. Золота осінь, прекрасні дерева, листя, що шарудить під ногами – все нагадує про зміну циклів природи, про які знали всі стародавні народи і цивілізації. І Месоамериканці у цьому випадку – не виключення. Вже недалеко 23 грудня, зимове сонцестояння, коли у майя починався новий рік, за календарем Хааб. А поки ще осінь, а вихідні обіцяли бути сонячними, семінар вирішили провести на території музею Пирогово. Серед затишних українських будиночків, звучання бандури, вітряних млинів на горбі, густих ялинок у «Закарпатському районі» музею. Купивши квитки, ми, 13 учасників семінару, серед яких п'ятеро готували доповіді, переступили поріг музею і опинилися на широкій сільській дорозі, що вела повз поле із зораною землею. По дорозі оглядали сувенірні лавки, слухали звучання цимбал, яке витворювали вмілі руки дідуся-майстра, здалеку вчувалася бандура, самотні вітряки поважно височіли на високих пагорбах, а в кулішній димів старий самовар… Хотілося зупинитися, прислухатися, ввібрати красу осені і свіжого повітря у себе. Однак ми йшли далі – до пагорбів так званого «Району Закарпаття». Вийшовши до старовинного будиночка, зупиняємося, щоб попити чаю і послухати перші доповіді. І тут почалося. Почалася велика мандрівка крізь простір і час, до гірських вершин і низин, на яких жили колись майя, ацтеки, південнрооамериканські інки. Так, Куско та Мачу-Пікчу – центи імперії інків, будувалися високо в горах з перепадами тиску, недостачею кисню. У таких умовах вони зуміли не лише побудувати знамениті палаци, храми, піраміди, які дослідників дивують і по сьогоднішній день, але й прокласти дорогу уздовж скелястої місцевості. Стародавні цивілізації Америки мали розвинену релігійно-священну традицію. Одними з найвідоміших культових споруд залишаються піраміда Кукулькана в Чичен-Іці, храм Кецалькоатля, піраміда Сонця і піраміда Місяця в Теотіуоакані та багато інших ін. Багаті відомості залишилися і про стародавню міфологію. У ній представлений цілий пантеон богів, в основі якого лежить традиційне для стародавніх культур «триєдине» сприйняття миру. Так, за віруваннях народів Месоамерики, є світ верхній, який у майя, наприклад, має 13 небес – це обитель богів (число 13 досить часто зустрічаємо у маянців – 13 місяців священного календаря Тцолкіна, 13-ть платформ піраміди – 6 до вершини, 6 вниз і верхня, центральна). Другий світ – земний, в якому живуть люди; і підземний, світ предків. До наших днів дійшов легендарний епос «Пополь-вух» (у перекладі "Книга народу") - одна з небагатьох пам'яток літератури народів Стародавньої Америки, яка уціліла після іспанського завоювання. У ньому розповідаються міфи про створення світу і людей людей, про пригоди божественних близнят, їх подорожі в пекло - Шибальбу. У традиції народів майя були два головні календарі, по яких вони вели літочислення: світський Хааб і священний Тцолкін. Хааб відповідав сучасному сонячному календарю і ділився на 18 місяців по 20 днів і один місяць з п'яти днів. Священний Тцолкін («тцол» – порядок, рахунок, «кін» - день) використовувався для релігійних і церемоніальних подій і складався з 13 місяців по 20 днів. Майянці дуже точно розрахували цикл обертання Венери і Місяця навколо Сонця. А самі твердили, що їхні предки прийшли з далеких країн Чумацького Шляху і мають зоряне коріння. Нас до цих пір дивують пізнання народів Месоамерики в астрономії, архітектурі, організації держави і суспільства, системі виховання воїнів і передача священній традиції. Проте є і деякі моменти, які шокують сучасних дослідників і любителів стародавньої Америки. Мова йде про ініціативні обряди, які були вельми суворі і обов'язковими для хлопців і дівчат. Посвячення в доросле життя були часто суворими і вимагали міцної фізичної сили і внутрішньої витримки. Стародавні цивілізації залишають красивий і глибокий слід, коли з ними знайомишся ближче. Україна теж має глибоке історичне коріння і, дивлячись на старовинні високі церкви, ми думали не стільки про відмінність між нами і месоамериканцами, стільки про те, що нас об'єднує. А це – загальнолюдські цінності, красива поезія, прагнення зрозуміти і пізнати навколишній світ, здатність дивитися на зірки і захоплюватися ними. Тому що своя зірка – у кожного людського життя і цивілізації. «Ні у кого немає сили ці змінити небесні вогні, бо вони служать відображенням величі їх Творця, і як наші очі бачать їх зараз, як їх бачили наші перші предки, так само їх бачитимуть наші останні нащадки», - писав Несауалькойотль, ацтекський цар і поет-філософ.