Філософія довіри
Люба Джейн!
Прочитавши твого листа, я зрозуміла, що тебе турбує. «Що таке довіра? Які її прояви у суспільстві? Чи можна її відчути?» - запитуєш ти. У цьому листі я намагатимусь якнайточніше відповісти Тобі.
Поняття «довіра» кожен трактує по-своєму. Для когось воно є великим проявом почуттів, а хтось вважає, що це всього-на-всього наука. Але в будь-якому випадку довіра – це важлива складова свідомості людини, яка є основою всіх наших починань, взаємин, досягнень та й життя загалом. Я переконана, що довіра буває різною і, як сказав англійський критик Семюел Джонсон : «Довіра до самого себе – перша необхідна умова великих починань». Цілком зрозуміло, що коли людина довіряє собі, то вона може не лише досягти «найвищих злетів», але й довіряти іншим, що є надзвичайно важливо для нашого існування. Це зовсім не означає, що потрібно довіряти всім незнайомим людям. Ні! Можна бути впевненим лише в одній людині чи кількох, але довіряти іншим – потреба кожного, хоч ми й не завжди це розуміємо.
Гуляючи вулицями, ми можемо спостерігати незліченну кількість проявів довіри. На цьому етапі я хочу тебе про дещо попросити. Очисть свій розум від усіх інших думок і зосередься на тих словах, які зараз прочитаєш. Уяви, як ти гуляєш у парку, де віє прохолодний весняний вітерець, а сонце яскраво освітлює твій шлях. У парку бігає багато дітей, і ти бачиш, як двоє хлопчиків, збудувавши хатку на дереві, бавляться в ній. Вони довіряють міцній гілці дерева, що витримає їх і не зламається.
А тепер подивись в інший бік. Ти бачиш, як тато навчає доньку їздити на велосипеді, переконуючи її, що вона молодець і у неї чудово виходить. Дівчинка довіряє батькові і відкидає геть усі страхи та невпевненість. І уже через секунду вона відчуває першу радість свого досягнення, а разом із тим радість довіри.
Що ж, а тепер вийдемо на просторішу вулицю, де є багато машин та людей. На світлофорі стоїть сліпий чоловік із псом-поводирем, і, коли світло стає зеленим, собака веде свого господаря через дорогу. Задумайся, наскільки сильним є цей прояв довіри.
Тим часом біля тебе проїжджає автобус, у якому є багато людей. І усі ці люди довіряють водієві, який щасливо довезе їх до місця призначення.
Тому зараз я можу впевнено сказати - якщо можна довірити комусь своє життя, то можна довірити й усе інше.
А тепер найцікавіше – чи можна відчути довіру? На мою думку, не можна відчути довіру як дотик руки чи поріз на пальці. Але ми можемо відчути її там, де «мешкають» любов і радість, сум і гнів, у тій частинці нас, яка називається душею. Намагайся відчути те, про що я пишу.
Доречним прикладом є історія чоловіка з книги Річарда Метісона «Куди приводять мрії». Головний герой довіряє своєму коханню до дружини, більше ніж здоровому глузду і, всупереч голосу розуму, вирушає на її пошуки у ще незвіданий потойбічний світ. Спробуй відчути цю дивну довіру, адже її основою є не людина, тварина чи щось матеріальне, а почуття, що, на мою думку, є неймовірним її проявом.
І ще дещо напишу тобі щодо проявів довіри. Але на це раз довіряти будуть тобі. Уяви, що ти – звичайна дівчина, яка живе безтурботним життям. І тут тебе просять протягом тижня піклуватися про свою маленьку племінницю. Хіба тебе не переповнюють почуття відповідальності, страху, але й разом з тим почуття гордості та вдячності, адже тобі довірили таке важливе завдання? І, мушу сказати, що десь між тими почуттями ти відчуваєш і почуття довіри. Довіри, яка спрямована до тебе і для тебе.
Я б хотіла зачепити й ще одне запитання, яке було у твоєму листі – що робити, коли втрачаєш довіру? Наведу цитату, яку я недавно прочитала: «Довіра схожа до дзеркала. Можна склеїти його, якщо воно розбилось, але ти завжди будеш бачити тріщину у відображенні». У цих словах, на мою думку, змальовано стан людини, коли хтось, кому вона довіряла так багато, в один момент став тим, кому вона вже не може довірити нічого. Але перестаючи довіряти одній людині, не варто розчаровуватись в інших. Усі люди різні, тому ніколи не зупиняйся в пошуках людини, якій можна довіряти і яка відповість взаємністю. У листі ти написала, що втратила довіру, але дозволь мені не погодитись з тобою, адже ти довірилась мені, написавши свого листа. Я вважаю, що це є свідченням того, що довіра не може безслідно зникнути і завжди можна її повернути.
Отже, довіра – хитка річ, яка може завдати болю та розчарувань, або ж принести радість та надію. Але погодься, що і радість, і сум – це складові нашого життя, без яких неможливе існування. Тому, незважаючи на обставини, борись зі своїми страхами, не думай про погане, що трапляється і ніколи не втрачай довіри, як до самої себе, так і до інших людей. Я сподіваюсь, що мій лист допоміг тобі зрозуміти, що таке довіра і наскільки вона є важливою і незамінною у нашому світі.
З любов’ю, Роуз