ІДЕАЛ, ЩО ЗВЕТЬСЯ «НОВИЙ АКРОПОЛЬ»
Автори: Карлос Аделантадо
Цього 15 липня розпочинається 70-й рік життя «Нового Акрополя». Як завжди кажуть, для людини 70 років — ціле життя, але це дуже мало, коли йдеться про існування ідеалу на Землі.
«Новий Акрополь» — це ідеал, утілений у XX столітті, який прагне залишатися вірним своїм принципам до останнього подиху.
Це ідеал, який перебуває в русі й представлений у світі як Школа езотеричної філософії. А головну мету цього ідеалу можна висловити однією фразою: працювати заради духовного відродження людства.
Чому саме духовного? Тому що матерія не може відроджуватися. Матеріальні форми виникають, зазнають змін, спричинених рухом, старіють і зникають. Але дух не зникає і може знову зайняти в еволюції людства те місце, яке належить йому за повним правом.
Духовне відродження полягає у «виправлені імен», як вчив Конфуцій, у поглибленні та піднесенні того, що кожен із нас приносить із собою з народження. Воно полягає в тому, щоб зібрати заслужені плоди наших свідомих зусиль стати кращими, в здатності виправити те, що зіпсувалося під впливом часу або внаслідок неправильного використання. Велика сила відродження походить зсередини, адже воно тісно пов’язане з педагогічним вихованням, яке ґрунтується на цінностях навчання й досвіду.
Ідеал говорить нам про ідеї, а у нашому випадку — про ідеї, які пов’язані з чимось вищим і можуть служити на благо інших: АКРО - ПОЛІС.
Великі ідеї, які живлять акропольський ідеал, — добре, прекрасне, справедливе та істинне — виражені у трьох засадничих принципах «Нового Акрополя», відображені в усіх курсах нашої навчальної програми, проявляються в нашій волонтерській діяльності та в усіх мистецьких і культурних заходах, які ми пропонуємо.
Рух в напрямку цих ідей пов’язаний із духовним відродженням людства.
Отже, природа ідеалу «Нового Акрополя» — еволюційна, оскільки він передбачає розвиток відповідно до сенсу життя.
На жаль, деякі з так званих «ідеалів», котрі з’являлися протягом історії, ввели в оману або розчарували багатьох людей, сповнених ідеалізму. З філософського погляду, все, що не наближає людство до його еволюційної мети, чинить протилежний вплив: віддаляє або, в кращому разі, затримує його поступ до цієї мети. Ці слова не є відкритим осудом, а радше роздумами про те, що, можливо, ми називали ідеалами такі форми мислення та дії, які насправді ними не є.
Крім того, слід враховувати, що для втілення будь-якої ідеї необхідна вільна людська участь. Але, на жаль, саме люди, з огляду на їхню природу, не виправдали сподівань та розчарували окремих людей та цілі народи.
Попри це, ідеалісти завжди були, є і будуть, — з тієї ж причини, з якої, знаючи про можливість любовних розчарувань і неминучого болю, що вони спричиняють, люди продовжують закохуватися і шукати справжнє кохання.
Правда полягає в тому, що не можна залишати поза увагою природу ідеалів та ідеалістів.
ІДЕАЛАМ, якщо вони є справжніми, властива величезна сила тяжіння до вищого. Вони здатні породжувати енергію, яка підштовхує знизу й притягує згори, яка мотивує та надихає.
ІДЕАЛІСТАМ від народження властиве велике покликання служити ідеалу, який вони добровільно прийняли у своє серце. Вони сприймають силу ідеалу як нестримне прагнення долучитися до його втілення. Це бажання допомагати поширюється і на тих людей, котрі можуть отримати користь від існування ідеалу, який вони представляють.
Усі ми знаємо, що покликання — це глибока внутрішня схильність до певної діяльності, професії або способу життя. Це поклик (від лат. vocare), який надає сенсу, сприяє самореалізації людини та мотивує до дій, що виходять за межі простого обов’язку.
Втім замало просто мати покликання — потрібно вміти розпізнати його в собі і бути достатньо хоробрим, щоб боротися за те, аби його реалізувати.
Ідеал, що зветься «Новий Акрополь» відкриває можливість духовного відродження, а також дозволяє людям знайти власне покликання і жити відповідно до нього; він дає нам змогу наблизитися до вершин знання та жити в гармонії з сенсом життя.
