Концепція сакрального в творчості Р. Отто

В. М. Шелюто, Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля, Луганськ

Серед робіт, що відносяться до феноменологічного напрямку дослідження проблеми сакрального, перш за все слід відзначити фундаментальні праці німецького протестантського теолога і філософа Р. Отто (1869-1937). У своїй роботі «Ідея священного» Р. Отто стверджує апріорність категорії «святе» стосовно будь-якого релігійного досвіду [1]. Оскільки головні праці Р. Отто ще не перекладено, його творчість не знайшла системного дослідження у вітчизняній науці. Однак в українському та російському релігієзнавстві були вже зроблені перші кроки щодо дослідження феноменологічної концепції сакрального Р. Отто. З числа робіт, в яких аналізується ця концепція, слід відмітити роботу російського дослідника М. А. Пилаєва [2]. В цій роботі подається всебічний аналіз поглядів протестантського теолога. Серед українських дослідників концепція Р. Отто знайшла відображення в кандидатській дисертаціі В. Токмана, яка стосується феномену сакрального [3]. Дослідники концепції Р. Отто підкреслюють, що у своїй творчій діяльності Р. Отто розглядав специфіку власне релігійного досвіду. З цього завдання випливало дослідження сакрального як універсальної комплексної категорії. Ця категорія включає в себе раціональну сферу, яка значною мірою формується більш глибокою ірраціональною сферою, що існує в психіці людини. У своєму дослідженні природи сакрального Р. Отто виявляє наступність як із трансцендентальною філософією XVIII-XIX ст., насамперед з І. Кантом та Я. Фризом, так і з німецькими романтиками Ф. Якобі та Ф. Шлейермахером.

Ґрунтуючись на вченні І. Канта про апріорні форми свідомості, Р. Отто досліджує феномен «святого» (сакрального). Він визначає, що сутність надприродного не вичерпується виключно раціональними предикатами, такими, як Благо, Істина, Воля. Навпаки, ці раціональні моменти, що виступають на передньому плані, співвідносяться й одержують своє головне значення, виходячи з «темної глибини» ірраціонального, яке «відкривається нашому почуттю, але недоступне для нашого розуму» [1, 79]. На думку протестантського теолога, у глибинних підставах людської душі знаходяться апріорні, ірраціональні елементи, що пов’язані з категорією «святе» [2, 27]. У той же час, на відміну від І. Канта, який вважає «чистий розум» найбільш глибинною підставою пізнання, Р. Отто говорить про «святе» (сакральне) як про більш глибоку підставу, ніж «чистий розум». Р. Отто розглядає «сакральне» як «підставу душі». Таким чином, трансцендентальна апперцепція в концепції Р. Отто розглядається як «підстава душі» і основа містичної інтуїції. Він використовує термін «підстава душі», який раніше вживався в середньовічній містичній літературі. Оскільки сакральне включає в себе як раціональну частину, так і ірраціональну, то завдяки цій категорії відбувається народження релігійного прагнення в людині [2, 27]. Це «релігійне прагнення, що існує в потенції, актуалізується у свідомості не від і не без світових почуттєвих даностей і досвідів, а в них і між ними» [1, 148]. Ці релігійні пориви актуалізуються під впливом навколишнього світу, створюючи образи навмання, «людина рухається вперед, шляхом створення ідей. Це релігійне прагнення намагається усвідомити саме себе й усвідомлює себе, розгортаючи темну, апріорну основу цих ідей, з яких виникло і воно саме» [2, 27]. Такий процес самовиявлення сакрального нагадує собою естетичний процес, у якому серед хаосу образів з’являються образи, що сприяють визначеному порядку. Як зразок такого порядку виступає релігія або твір мистецтва.

Р. Отто стверджує, що сутністю будь-якої релігії є переживання священного як misterium tremendum et fascinans («містерія жахаюча та чаруюча»). Дослідженню цього амбівалентного психологічного стану він приділяє велике значення й детально описує ступені його розгортання, зокрема, такі, як: власне жах (tremendum), велич (majestas), божественна енергія (energicum), таємниця (mysterium). Підкреслюючи споконвічно ірраціональний характер переживання сакрального, неприступність його для понятійного аналізу, Р. Отто зосереджує свою увагу на його феноменологічно-психологічному аспекті. Сакральне, як стверджує Р. Отто, — духовне, вічне, трансцендентне, надчуттєве. Воно є вищою цінністю в шкалі релігійних цінностей. Як підкреслює український дослідник В. В. Токман, у Р. Отто сам термін «священне» (сакральне) використовується: «по-перше, для характеристики деякої потаємної ціннісної сфери буття і, по-друге, для опису визначеного душевного стану, обумовленого дією зазначеної реальності» [3, 10]. Незважаючи на те, що у своїй роботі німецький теолог порівняно мало звертає увагу на естетичні аспекти проблеми сакрального, його феноменологічно-психологічний підхід дає основу для розуміння походження естетичного почуття, пов’язаного із сприйняттям творів сакрального мистецтва.

Р. Отто стверджує, що «присутність таємниці» в релігійному вченні й творі мистецтва є тією об’єднуючою основою, завдяки якій сакральне виявляється в проявах релігійних почуттів і розгортається у своїй маніфестації в естетичному почутті, що виникає завдяки сприйняттю творів мистецтва. Сакральне представляє собою автономну сферу, яка не може бути зведена цілком ні до етичної, ні до естетичної. У той же час повна автономія релігійного почуття, що пов’язане із спілкуванням зі сферою сакрального, можлива лише в абстракції. Категорія сакрального є комплексною категорією, що поєднує в собі «органічну єдність нуминозного, раціонального й етичного» [2, 26].

Таким чином, в роботах Р. Отто сакральне розглядається як та основа, на якій формуються не тільки релігійні погляди, але й погляди етичні та естетичні. Але сакральне ніколи не може бути зведено до цих сфер. За словами російського релігієзнавця І. М. Яблокова, «поняття сакральне дається людині апріорно і є основою створення загальної категоріальної системи, за допомогою якої може бути пояснена будь-яка релігія» [4, 55]. Досвід дослідження проблеми сакрального німецьким протестантським теологом Р. Отто було продовжено багатьма представниками феноменологічного напрямку дослідження релігії, зокрема, Г. ван дер Леу, М. Еліаде та іншими.

Література

1. Otto R. The Idea of the Holy.— London; Oxford, 1923.— 256 p.

2. Пылаев М.А. Феноменология религии Рудольфа Отто.— М.: Издательство Московского Культурологического лицея. Ученые записки Московского Культурологического лицея №1310. Серия: Философия, 2000.— 80 с.

3. Токман В.В. Феномен священного: його сутність і світоглядна природа. Автореф. дис. на здоб. канд філос. наук.— К., 2001.— 16 с.

4. Яблоков И.Н. Социология религии.— М., 1979.