Свобода як фактор творчої діяльності особистості

С. Коновець, ІПППО АПН України

Основою для самореалізації творчої особистості, безперечно, є творча діяльність, котра характеризується творчою активністю, цілеспрямованістю, свободою вибору засобів самовираження та ступенем соціально активної «задіяності» людини у суспільних відносинах.

За висновками відомих і сучасних учених (Л. Виготський, Е. Ігнатьєв, В. Ільченко, М. Каган, Дж. Кехо, В. Колякіна, О. Леонтьєв, А. Маслоу, В. Моляко, В. Роменець, В. Семиченко, Н. Сокольнікова, Е. Фромм, Т. де Шарден, Б. Юсов), для формування цілісної, творчої особистості необхідна саме вільна, нерідко інноваційна, творча діяльність. На їхній погляд, у творчій діяльності важливі не лише творче мислення та уява, але і підсвідомість та набутий раніше досвід. А ще підкреслюється те, що творча діяльність, як акт вільного волевиявлення особистості, апріорі передбачає досягнення унікального результату.

Дослідники вважають, що людина, яка творить — це, перш за все, людина вільна, бо творець, передусім, повинен мати свободу в пошуку та визначенні засобів досягнення мети. Адже без вільного вибору засобів мета виступає у вигляді невизначеного ідеалу, до якого можна прагнути та не мати можливості для його реалізації.

У процесі творчої діяльності формуються й удосконалюються такі психологічні та морально-духовні особистісні якості, як: нестандартне, новаторське мислення, винахідливість, уміння інтенсивно міркувати, логічність мислення, розсудливість, здатність до аналізу, самостійність, воля, почуття гідності, комунікабельність, безпосередність, сенситивність, впевненість у своїх силах, цілеспрямованість, наполегливість, розвинені уява та фантазія, вміння у звичайному бачити незвичайне, прагнення до самовдосконалення, натхненність, ентузіазм, захопленість певною справою, творчий підхід до роботи, прагнення творити, здатність до візуалізації, творча активність, розвинена інтуїція, спостережливість, розкутість у творчій самореалізації, усвідомлене прагнення до самоактуалізації та самовираження.

Отже, на наш погляд, творчою може бути тільки вільна особистість, а результативність розвитку її творчого потенціалу, безумовно, залежить від меж відповідної свободи та внутрішньої (психологічної, художньо-творчої) розкутості людини, яку ще називають спонтанністю.

Спроможність особистості до творчої діяльності можна також розглядати як індивідуальне вираження загального. У даному контексті бачиться цікавим приклад, коли у ході опитування учнівської молоді з різних навчальних закладів України, декількома з трьохсот реципієнтів, серед багатьох важливих якостей, притаманних творчій особистості, було названо й таку, як - «розкутість у рамках моралі».

Це підтверджує висновки вітчизняних і закордонних науковців стосовно того, що свобода у творчій діяльності окремого індивідууму все ж таки має узгоджуватися з певними моральними імперативами суспільства.

Таким чином, можливим стає висновок, що у сучасних умовах свободу варто розглядати і як фактор творчої діяльності, і як важливий засіб формування духовно багатої, творчої, по-справжньому вільної особистості, яка, за словами Е. Фромма, дійсно є «феноменом космічного значення».

Література

1. Джон Кехо. Подсознание может всё! — Минск, 2002.

2. І. Т. Кучерявий, О. І. Клепіков. Творчість — основа розвитку потенційних джерел особистості. — К., 2000.

3. А. Маслоу. Психология бытия. — М., 1997.

4. В. А. Моляко. Психология творческой деятельности. — К., 1978.

5. В. А. Семиченко Психология личности. — К., 2001.