Змія
Змія (змій) — багатозначний і універсальний символ. Вона може уособлювати сонячний початок і місячний, чоловіче й жіноче, смерть і відродження, добро і зло, мудрість і сліпу пристрасть, зцілення і отруту.
Почасти амбівалентність цього символу можна пояснити суперечливістю якостей, які має змія: вона небезпечна, однак її отрута й убиває, і лікує; її образ життя — дуже прихований, що надає їй ореолу таємничості; вона може протягом багатьох годин лежати нерухомо, згорнувшись кільцями, але разом з тим здатна здійснити стрімкий, блискавичний стрибок. Її тіло настільки пластичне, що може набувати найрізноманітніших форм (круг, хвиля, спіраль).
З точки зору космогонії змія — це першопочатковий океан, з якого все виникає і в який все повертається. В деяких міфах вона зберігає мир, служить йому опорою. Згорнувшись кільцями (утворюючи спіраль), вона може оточувати космічне яйце чи якийсь першопочатковий пагорб, що символізує межу, яка охороняє таємницю життя й народження, циклічність явищ, приховану силу. Змія, що оточує світ, може приховувати в собі загрозу, символізуючи Хаос, якому покладено край, але який продовжує існувати поза межами влаштованого Космосу.
Розповсюдженим є символ Уробороса: змія, що звернувся в кільце й кусає себе за хвіст. В цьому випадку змія виступає одночасно і як символ знищення, і як символ народження, являючи ідею циклічності прояву Всесвіту, нескінченний ланцюг смертей і народжень. Подібним чином змія як пояс або браслет (утворюючи коло) символізує вічну круговерть віків, наслідковість, цикл розпаду й віднайдення єдності. Змія, що рухається хвилеподібно — зображення, присутнє практично в усіх культурах — завжди співвідносилась із часом і безперервним рухом.
Одним з найбільш розповсюджених значень змії є те, що вона слугує символом енергії та сили (як творчої, так і руйнівної). Змія, яка обвилася навколо дерева або будь-якого іншого «осьового» символу, означає пробудження динамічної сили, дух усього зростаючого.
Значення змії безпосередньо пов’язано з таємницею зародження життя і найбільшою мудрістю, що простежується в багатьох міфах і сказаннях людства. У різних культурах зустрічаються образи істот, що мають вигляд напівлюдей-напівзмій і володіють першопочатковою мудрістю (наприклад, давньоіндійський переказ про нагів або китайський міф про Фу-сі). Вони можуть бути міфічними предками, їх часто пов’язують із зародженням цивілізацій.
Символізм змії (у відповідності із середою проживання змій) завжди пов’язувався з двома стихіями - із землею і водою, які уособлювали пасивний, жіночий початок. Змія часто супроводжує жіночі божества і є атрибутом багатьох богинь плодючості. Вона зображується у них в руках або огорнувшись навколо їх тіла. Існує ціла низка сказань про змій — поглиначів води, винуватців посухи. Тому із уявленнями про таких змій пов’язані сказання про звільнення вод, про великі зливи й розливи, викликані убивством змія. Однак змія може бути пов’язана і з вогнем (тобто з активним, чоловічим началом), особливо з вогнем небесним. Змія, наприклад, може символічно зображувати блискавку, сонячні промені, шлях Сонця на небі.
Змії, що живуть під землею, часто сприймались у давнину як хтонічні тварини, що мають безпосередній стосунок до підземного світу, потойбічного. Вони виконували функцію охоронців і захисників померлих на шляху до іншого світу, слугували посередниками між землею і підземним світом. Властивість періодично скидати шкіру зробило змію 
також символом оновлення, відродження, воскресіння після смерті.
Змія, що має доступ до мудрості і багатств підземного світу, (або дракон, який має подібне до змії символічне значення) у багатьох міфах давнини відігравала роль сторожа на шляху до скарбу. Першопочатково під скарбом розуміли потаємні знання, оволодіти якими могла тільки гідна, підготована людина. У багатьох легендах змії добровільно віддають скарб тому, хто пройшов усі випробування, що символізує ініціацію. Однак у більш пізніх переказах витоковий смисл забувається: змії стають охоронцями скарбів, коштовностей. Вбити змію (або дракона) стає справою честі, але здобуте багатство далеко не завжди приносить переможцю щастя.
У своїй хтонічній іпостасі змія може бути ворожою Сонцю й усім духовним силам, символізуючи темний, нижчий початок. Вона може виступати символом підступності, хитрощів, як уособлення диявола-спокусника. Широко розповсюдженим є міф про Змієборця. Переможцями змія були Індра, Гор, Аполлон, Зевс, святий Георгій та ін. Перемога над змієм означає подолання хаосу, підкорення нижчої природи, перемогу духу над матерією. Аналогічний смисл мають сюжети, в яких поряд із змією присутній орел або олень, які символізують сонячний початок. Орел часто зображується із змією в кігтях, а олень на зображеннях топче змію копитами.
У Давньому Єгипті змії були носіями як доброго, так і злого початку. Зображення кобри, що застигла в стані готовності захистити правителя, — Урей — прикрашало діадему фараона як знак його царювання на небі й на землі. У вигляді кобр із крилами охороняють Ізида і Нефтида Озириса, оточуючи його тінню своїх крил. В той самий час одвічним ворогом бога Солнця Ра був змій Апоп, що уособлював морок і зло, битва з яким повторювалась кожну ніч. Великий змій, охоронець джерел Нілу, стереже свій скарб — коштовну нільську воду. Змії були пов’язані з ушануванням землі, із плодючістю. Так у вигляді змії вшановувалась богиня плодючості Рененут, іноді з головою змії зображувався сам бог землі Геб. Як божества землі змії, звичайно, пов’язані із культом померлих, і невипадково зміїна богиня фіванського некрополя має ім’я Меріт-сегер — «та, що любить мовчання», яке чітко характеризує її як богиню смерті.
В індійській міфології змія — це хаос, безформне, неявне, а також природа, космічна сила. Полонитель вод Врітра — це підземна темрява, що поглинає води і викликає посуху; цього змія-дракона ударом блискавки-ваджри вбиває Індра. Бог Вішну спить на змії, що згорнувся кільцями. Це Шеша — тисячоголовий правитель змій; його кільця обвивають основу вісі світу. Постійний епітет Шеші — Ананта, «Нескінченний». У кінці кожної кальпи Шеша вивергає отруйний вогонь, що знищує Всесвіт. Шеша — царь змій або нагів, що живуть у підземному світі, патале, де вони стережуть незліченні скарби землі. Наги описуються як напівбожественні істоти зі зміїним тулупом і однією або кількома людськими головами. Наги вшановуються як могутні мудреці й маги.
У Месопотамії вавілонська Тіамат, «Змія Темряви», «Безнога», уособлює першопочатковий хаос. Її називають «праматір Тіамат, яка все породила». З її тіла, розрубленого сонячним божеством Мардуком, утворюється проявлений світ. Зі змією зображувалась велика богиня Іштар, Венера Малої Азії.
У міфології Давнього Китаю символізм змії та дракона практично співпадає. Матір-прародителька Нюйва, що виліпила перших людей з глини, мала вигляд напівжінки-напівзмії. Їй приписувалось відновлення космічної рівноваги після катастрофи, коли «завалились чотири межі землі». Давньокитайський першопредок і культурний герой Фу-сі також уявлявся у вигляді напівлюдини-напівзмії. Він навчив людей полювати і ловити рибу, допоміг здобути вогонь, показав, як готувати на ньому їжу, навчив робити музичні інструменти, створив ієрогліфічне письмо, встановив закони. На рельєфах початку нашої ери Фу-сі зображується разом із Нюйвою, обидва у вигляді людинозміїв, що нагадують нагів Індії.
Давній міф Мезоамерики говорить, що величезне чудовисько Сіпактлі, різновид змії-дракона, що колись жило в космічному просторі, було розділено богами на кілька частин. Голова перетворилась на тринадцать небес, центральна частина — на землю, а з хвоста утворилось дев’ять пекел. Одним з богів, які створили таким чином Всесвіт, був Кецалькоатль, ім’я якого в перекладі означає «Птах-змія», «Змія з дорогоцінним пір’ям». Пернатий змій символізує єдність небесного й земного; це першопочатковий рух повітря і води, подих життя, вічне творіння.
В Давній Греції змія була одним з атрибутів богини мудрості Афіни, яка вважалась покровителькою змій. В її храмі в Афінах жила велика змія — сторож акрополя. Існує міф про Кекропа, напівлюдину-напівзмію, родоначальника всіх мешканців Афін, який дав афінянам перші закони. Еріхтоній, перший царь Афін, згідно з легендою, народився зі зміїним хвостом замість ніг. Ще немовлям богиня Афіна поклала його в корзину зі зміями, які повинні були його охороняти й годувати. Змія була атрибутом бога зцілення Асклепія, на багатьох зображеннях вона обвиває його посох. Сам Асклепій іноді уявлявся у вигляді змії.
Згідно з міфом, бог світла Аполлон убив народженого землею Геєю жахливого змія Піфона, який спустошував околиці Дельф. Вбивши Піфона, Аполлон заснував храм на місці давнього святилища, що охоронялося змієм.
У скандинавській міфології Мідгард — середню частину світу, де живуть люди — оточує океан, в якому плаває змій Мідгарда, Йормунганд, що уособлює хаос. Хаос продовжує існувати за межами влаштованого світу і є постійною загрозою. Головний захисник Мідгарда від змія — бог грому Тор. В останній битві перед кінцем світу Тор б’ється зі змієм, убиває його, а потім і сам помирає від його отруйних укусів.
У християнстві змія — амбівалентний символ: це і Христос, піднесений на Дереві Жизни як викупна жертва, і диявол в його хтонічній іпостасі, що уособлює зло, яке людина повинна в собі подолати.