Висота
Висота 3800 метрів над рівнем моря. Сьогодні вітер перевіряє нас на витривалість - кладе до землі і вириває, водночас, наші намети, валить мокрим сніго-дощем. Ми розділились, без слів, просто за внутрішнім розумінням - один тримає, інший закріплює розтяжки камінням. Ми всі познайомились відносно недавно, днів 5 тому. Нас близько десяти. Десять незнайомців з Києва. За ці дні у всіх нас з'явились прив'язки в просторі, місці і часі, але найбільша спільна у нас одна - ми любимо гори, нас манить Казбек. Ця гора кликала кожного з нас, але заходити ми будемо разом, в зв'Язках. Є таке поняття - зав'Язка, це значить, що керівник розділить нас на дві групи, в кожній буде хтось перший, з сильних чоловіків, і замикаючий теж, а дівчата з рештою будуть перетасовані всередині. Нас буде єднати ще мотузка, що простягнеться через кожну маленьку групу з початку в кінець, це має дати нам належний рівень безпеки, нікого не загубити і уникнути травм. Вчора ми відпрацювали ходіння в зв'Язках і зриви на сніговій платформі. Коли хтось падає на схилі, на снігу, різко, з ривком, він інколи встигає щось, але часто ні і всіх просто тягне вниз з шаленою швидкістю, волочить по сніго-льоду, і ми мусимо зарубатися, це така наша відповідальність. Коли хтось падає, за нього відповідає вся зав'язка, відповідно я за кожного і кожен за мене, як мушкетери. Ситуації бувають різні, погода буває різна, але тут рахунок не просто на кілометри, тут на рахунку людські життя. І кожен це знає і розуміє, тому я просто довіряю своїм напарникам. Майже ніхто з нас не робив це досі, але ми всі довіряємо один одному, просто тому що інакше ми не вміємо. Там, на землі, ми всі різні, дуже, але тут, ми дуже міцна сім'я, така собі сім'я на 10 днів. Ми піклуємося один про одного, віримо один одному, бережемо свої сили, на той випадок, якщо вони знадобляться нашому напарнику, і знаємо, що кожен робить те саме. Гори - це особливе місце, тут все не так, як на землі, тут ми можемо бути собою, завжди, цілодобово, тут завжди є сила духу і сила групи. В горах ти не питаєш людину про освіту і тебе ніхто не дзьобає питаннями, чи ти реалізував вже, нарешті себе. Це місце, де душа оголюється, сила загартовується, а дружба навіть не перевіряється, бо ти відчуваєш її в міцності обіймів і в готовності підтримати. Тут, на висоті, далеко від міст, понтів і соціальних обов'язків, ми можемо бути дуже чесні з собою і тими, хто поруч. Тому довіра тут не викликає запитань. Я просто віддаю кожному з них своє життя, довіряю своє життя і знаю, що вони берегтимуть його.
Ми зайшли на висоту 5033 метра, всі, тепер ми без слів знаємо один про одного все, і тепер ми можемо ділитись цим відчуттям і розумінням навіть з тими, хто не був поруч. Тепер ми понесемо це в "земне" життя, таку собі змінену довіру світу, природі, людям, собі.