Бджола
Бджола — надзвичайно багатогранний символ. Вона уособлює мудрість, родючість, працьовитість, ощадливість, порядок, чистоту та цнотливість. У низці традицій бджола служила символом неба й зірок, а також брала участь у створенні світу, виступаючи на стороні бога проти злого духу.
З іншого боку, бджола й мед тісно пов'язані з потойбічним світом, культом мертвих, поховальними обрядами. У той же час зображені на гробницях бджоли означали безсмертя й воскресіння, можливо, тому, що зимова сплячка бджіл тлумачилася як їхня тимчасова смерть. У грецькій, арійській, ближньосхідній, ісламській традиціях бджоли були алегорією душі.
Бджолиний рій означає землю, душу землі, захист і материнство, працьовитість і ощадливість. Низка позитивних символічних сенсів пов'язується і з бджолиним вуликом: упорядковане суспільство, мудрість, красномовство. Бджола й мед є універсальними символами поетичного слова, ширше — самої поезії. У давньогрецькій і римській традиції поети нерідко порівнюють себе з бджолами.
У міфах бджола часто є атрибутом або одним з утілень Великої Матері. Бджолу пов'язують із Кібелою (Діаною), Деметрою, Персефоною, Афродітою; їхніх жриць називали «бджолами». Пізніше бджола стала емблемою Діви Марії. Цими давніми уявленнями можна пояснити деякі вирази, які збереглися до нашого часу: українці називали бджолу «святою», німці давали їй назву «божа пташка» і «пташка Марії».
У низці традицій бджола пов'язана також із богом-громовержцем, а також із дубом, що виступає і як світове дерево, і як дерево громовержця. Найчастіше бджола — символ верховної влади. Вона символізувала королівську владу або монархічну систему на давньому Середньому Сході, у Давній Греції і Давньому Єгипті. Ідеальний устрій суспільства в його монархічному варіанті нерідко співвідносили з бджолиним вуликом.
У єгиптян бджола була емблемою Нижнього Єгипту. Вона — подателька життя, символ народження, смерті й воскресіння, гармонійного життя, працьовитості й непорочності. Разом із тим бджола була й образом царської міцності, особливої вітальної сили, царської мудрості, що накопичується подібно тому, як бджоли збирають нектар.
У Давній Індії бджола була символом Індри, Вішну, Крішни, Шиви. Блакитна бджола на лобі — знак Крішни; на лотосі - Вішну; над трикутником — Шиви. З бджіл, які уособлювали «солодке мучення», складається тятива бога кохання Ками, й за ним вічно тягнеться низка бджіл. У «Атхарваведі» духовне пізнання уподібнюється виробництву меду бджолами.
У хетських міфах бджола зберегла світ від посухи, знайшовши сина бога родючості Телепинуса.
Греки бачили у символі бджоли працьовитість, процвітання, чистоту, безсмертя. Бджолина тема визначає багато рис улаштування й організації древніх святилищ (наприклад, храм Артеміди в Ефісі). Сама Артеміда розглядалась як образ священної бджоли, Деметру називали «чистою Матір'ю-Бджолою», Велику мати — «Царицею Бджіл». У багатому медом Епідамні особливо шанували родоначальницю бджіл німфу Меліссу.
Бджоли вважалися охоронницями красномовства й співу, «пташками Муз». Зевс Критський народився в бджолиному дуплі й був вигодуваний бджолами. У Греції форма вулика часто використовувалася для поховань; передбачалося, що це пов'язано з мотивом безсмертя. Крім того, вважалося, що душі померлих можуть переселитися в бджіл.
Піфійську віщунку називали «Дельфійською Бджолою», бджолам приписувалася здатність пророкування. Згідно дельфійській традиції, вони звели другий храм у Дельфах.
В орфічному вчені бджоли вважалися втіленням души, тому, що вони переміщаються роєм, подібно душам, які, як гадали орфіки, «роєм» відокремлюються від божественного Єдиного.
У кельтів бджоли переносили таємну мудрість, що йшла від іншого світу. «Бджолиним шляхом» уявляється в описі германців повітря, заповнене душами померлих.
У християнстві завдяки своїй працьовитості, бджола стала символом діяльності, старанності, працьовитості, порядку і релігійного красномовства. Про святих, які прославилися своїми промовами, таких як св. Амвросій і св. Іоанн Златоуст, говориться, що їхні слова стали солодкими, як мед. Святий Амвросій порівнював церкву з вуликом, а християнина — з бджолою, яка безустанно трудиться й залишається відданою своєму вулику. Вулик, таким чином, являється символом згуртованої релігійної спільноти і означає впорядковане й благочестиве співтовариство. Бджола, яка, як вважається, ніколи не спить, символізує у християнина завзятість і пильність. Бджола, яка літає у повітрі — це душа, яка вступає до Царства Небесного. Уявлення про те, що бджоли живуть лише ароматом квітів, зробило їх символом чистоти й помірності.
* * *
Возьми на радость из моих ладоней
Немного солнца и немного меда,
Как нам велели пчелы Персефоны.
Не отвязать неприкрепленной лодки.
Не услыхать в меха обутой тени.
Не превозмочь в дремучей жизни страха.
Нам остаются только поцелуи,
Мохнатые, как маленькие пчелы,
Что умирают, вылетев из улья.
Они шуршат в прозрачных дебрях ночи,
Их родина — дремучий лес Тайгета,
Их пища — время, медуница, мята…
Возьми ж на радость дикий мой подарок
Невзрачное сухое ожерелье
Из мертвых пчел, мед превративших в солнце.
О. Э. Мандельштам
* * *
Дети солнечно-рыжего меда
И коричнево-красной земли —
Мы сквозь смерть во плоти проросли,
И с огнем наша схожа природа.
Подымаясь к огню на высоты,
Припадая бессильно к земле,
Неустанно мы строим во мгле
Наших тел шестигранные соты.
В них огонь претворяем мы в мед.
И, поднявшись над солнечным краем,
Точно свечи из воска сгораем...
В улье неба века и века
Мы, как пчелы у чресл Афродиты,
Вьемся, солнечной пылью повиты,
Над огнем золотого цветка.
М. Волошин