Друїди —Жерці кельтів
Автори: Фернанд Шварц
Кельти належать до індоєвропейської групи народів. Вони являють собою могутню етнічну гілку вже на третє століття до нашої ери на території, яку займає зараз Іран, Афганістан та північ Індії. Вони поклонялися Сонцю, сповідували культ Вогню й називали себе АРІЯМИ, синами АРа або РАМа, сонячного Овна, що проходить крізь морок і долає перешкоди. Сини Сонця прагнули втілити на практиці якості сонячного Овна: самопожертву та боротьбу з темрявою.
Переселення індоєвропейських народів відбувалося поступово, кількома хвилями: одне за одним цілі племена вирушали за сонцем, що заходить. Деякі дісталися Іспанії, яку греки ототожнювали із садом Гесперид, невичерпним джерелом знання та багатств. Інші, дорійці, дійшли до Греції, деякі повернулись назад до північних країн, а кельти та германці продовжили свій шлях на Захід.
Упродовж першого століття до нашої ери переселення було майже повністю завершене. Чужинці змішалися з корінними мешканцями та, перейнявши їхні традиції, у свою чергу, наповнили їх власною духовністю. Кельти були воїнами та хліборобами. Так вони завоювали Європу.
На той час в Європі існували два різні світи: світ Середземномор'я, повний тепла та почуття, й світ Північної та Центральної Європи, занурений в туман і наділений великою уявою, що знайшла своє вираження в їхньому геометричному мистецтві, де ритми та звуки зображувалися хвилями й спіралями. Світ кольору (Південь) та світ звуку (Північ) поєдналися у світі кельтів, де священна геометрія забороняла антропоморфне зображення божества. Воно могло бути зображеним лише в символічній формі.
Бог Огам чи Огамос, хранитель знань та красномовства, дав кельтам священну писемність, яка називалася «огамічною». Огам був пов'язаний із магами. Гама — третя літера грецького алфавіту (слово давньої індоєвропейської мови), перегорнута навпаки, перетворилася на Мага — ім'я, яким іранці називали своїх мудреців. Це слово, що нагадує про тих, хто володів знаннями про Вогонь, пов'язане з владою над звуком. Кожний зі знаків цієї писемності являв собою символічне зображення деревного листа. Ці факти доводять існування єдиної цивілізації, зв'язаної спільними традиціями, і такої, що виходить за географічні кордони; або ідею про спільну націю. У кельтів, поділених на родові общини та поєднаних у плем'я, існували одночасно жорсткі та гнучкі суспільні структури, що дозволяли їм залишатися і воїнами, і землеробами одночасно.
КИМ БУЛИ ДРУЇДИ?
У суспільній ієрархії кельтів положення Друїдів відповідало положенню жерців. Вони не складали наслідкову касту: стати Друїдом можна було лише пройшовши посвячення.
Їхнє вчення складалося з трьох заповідей:
1. Підкорення божественним законам. Бог розглядався як космічний розум (греки казали про «Логос-Розум»), ця слухняність передбачає наявність у людини Принципу Волі, що характеризує Божество.
2. Бути зацікавленим у добробуті всіх, у добробуті людства, племені. Це пов'язано з таким поняттям як Любов, другою характеристикою багатоликого божества, яке неможливо зобразити.
3. Мужньо переносити весь тягар життя, тобто бути стоїком, володіти власною життєвою філософією. Як показала історія, ці народи здатні були переносити найтяжчі втрати та протистояти багатьом бідам. Для цього необхідне Розуміння: щоб уміти промовчати, коли це необхідно, й діяти, коли це необхідно.
Це божество, одночасно Єдине та потрійне, володіє трьома характеристиками, у відповідності з трьома основними чеснотами: Волею, Любов'ю і Розумом.
Ці три «заповіді» можуть втілюватися в життя як окремо, так і разом, та співвідносяться з трьома ступенями жрецтва.
ТРИ СТУПІНІ ПОСВЯЧЕННЯ
Перший ступінь — Барди, ті, що розуміють життя, вміють мовчати та говорити, коли потрібно. Середньовічні Барди були тими, хто передавав знання, сповіщав новини. Вони в той же час працювали із законами природи. Бард — це той, хто творить ритм у прозі, в мові, в мовленні. Відтворюючи основні ритми та хвилі, він міг складати з них вібрацію життя... Барди створювали пісні — основу життя будь-якого народу. Якщо народ перестає танцювати або співати, виражаючи в пісні та в танці глибинну суть нації, її індивідуальність, це означає, що цей народ хворий або майже мертвий.
Барди мали доступ до джерел знань та черпали натхнення в божественному ритмі зірок. Їхні туніки були блакитними, як небо; вони були ще й астрономами. Перша ступінь готувала до виконання третьої заповіді: приймати життя таким, яке воно є, не шукати неіснуючого щастя чи раю, але змінювати життя за допомогою поезії, пісні чи танцю, тобто за допомогою самого ЖИТТЯ, оскільки життя не можна змінити ні в чому крім самого Життя, інакше воно помирає.
Другий ступінь — Оват. Це слово походить від кельтського слова «ovide», однокореневого до індоєвропейського. Змій — це символ мудрості; в Індії вчителя називали Нагом, що означало змій, «той, який знає». Оват носив туніку зеленого кольору — кольору вібрації природи на нашій планеті; море — джерело життя — вібрує в тій самій тональності, яка відповідає ноті Фа —четвертій ноті гами.
Оват — це ще не Друїд, але він міг навчати молодих, вселяти надію та мужність. Він міг також навчати поводитися зі зброєю, носити меч та боротися, оскільки знав, коли і як потрібно битися.
Якщо бард працював із внутрішньою музикою, що пов'язує хвилі через спіралі, то оват працював із хвилями думки.
В землі є власні коливання, що поширюються у вигляді синусоїдальних хвиль і складають її структуру (tellurisme-?). Овати знали напрямки земних течій, вміли проводити енергії, даровані природою. Оват діяв як посередник між світом підземним та повітряним, світом думки.
Третім ступенем посвячення був ступінь Друїдів. Це слово походить від кельтського слова «дерв», однокорінного з індоєвропейським Дерія, Дурія, Дірія та Вірія. «Дерв» означає «дуб». Це дерево проводить енергію та породжує вібрації у навколишньому просторі.
Вирубка омели була однією з функцій Друїдів. Вона здійснювалась трьома людьми, що представляли три «заповіді»: двоє, що підтримували та уособлювали Любов та Розуміння; третій, що рубив золотим серпом, уособлював Волю. Цей останній ставав на праве та ліве плече двох своїх товаришів. Так він міг дотягнутися до крони дерева і зрізав омелу, яку передавав двом людям, що її відносили.
Серп уособлював владу Місяця та Сатурна, символу знання та перемоги над випробуванням смертю.
Друїди носили білі туніки та проводили енергії неба.
ТРИ КОЛА КЕЛЬТСЬКОГО ХРЕСТА
Так само як усе життя людей будувалося у відповідності з потрійним законом, так і весь всесвіт був поділений на три світи:
1. Коло Кегана (Keugant), порожнє коло, де не може знаходитись жодна істота, крім Бога. Світ Духа або архетипів, він пов'язаний з центральним отвором Круглого Столу. Це — духовна цільність, Невідоме й Невидиме, світ, куди ніщо не може проникнути, тому що в ньому вже все є. Вихідною формою для кельтських хрестів було порожнє коло. Для давніх людей, які вважали, що матерія вторинна, енергодуховний принцип був первинним.
2. Коло Абреда (Abred), коло фатуму, неуникної долі, де кожне нове існування породжується смертю. Людина перетинає це коло, що складається з розширеного першого кола та чотирьох гілок хреста, розташованого в колі. В дійсності це коло створює колесо Бога Суселлуса (Sucellus), що карає та бачить долю, Бога молота. Круглі пластини з гравірованими зображеннями виготовлювалися в період від другого століття до епохи Меровінгів. Цей живий хрест означав можливість здійснення долі, але не фатуму. Індуси називали це законом Карми. Той, хто б'є, отримує удар у відповідь. Закон причин і наслідків, дії та реакції... Це коло — наш конкретний світ; ми можемо віднести до нього всі планети, світ проявів та дуалізму простору-часу, що представлений хрестом.
3. Коло Гвенведа (Gwenwed), або коло блаженства,— це коло білого кольору, де кожне існування породжене життям. Воно зображувалося у вигляді вінка з дубових листків, що в'ється як кадуцея навколо кола проявів. Коло — найдосконаліша геометрична фігура, і цей третій світ символізував повернення до цілісності, до завершення циклу.
Отже, існує три світи:
світ духовний або світ архетипів;
світ фатуму або долі, світ із хрестом, як наш;
світ звільнення, непідвласний грі світла та темряви.
В кельтському хресті первинними елементами є крапка центру світу та коло, що містить усе. Це світ Геньєври (Gueniuvre), що квітне та розпускається, світ, подібний до сонця. Ці два елементи зв'язує хрест, два діаметри. Таким чином, приходячи у рух, хрест породжує свастику, що обертається праворуч та ліворуч, як подвійна спіраль, подвійна хвиля, що поширюється вгору та вниз. Рух частин хреста виводить хрест із його кола. Так він виходить із кола необхідності, внаслідок чого стає можливим побудувати або зруйнувати світ за допомогою молота Суселлуса. Завдяки цьому світ стає обмеженим та отримує форму, тоді як у власній його природі закладено енергетичне розширення.
Цей народ визначав життя Європи між 900 та 300 роками до нової ери, тобто в епоху, яка астрологічно відповідає Ері Овна. Сонячні сили вторгнулися в Зодіак. Загадковий божественний Овен із тілом змії грав дуже важливу роль у віруваннях кельтів. Завоювання галами Капітолійського Горба в Римі та Дельфів поклало кінець цьому циклу. Мало-помалу цей світ приходив у занепад, але деякі його елементи збереглися: шляхи, якими користувався Цезар, мистецтво металургії, мистецтво геометрії, пантеон та широкі знання про сили природи.
Ці елементи проіснували до 819 року, коли Людовік Добрий скасував кельтські форми християнських обрядів, які ще існували на той час. В епоху Середньовіччя ці традиції знайшли своє відображення в циклі Романів Круглого Столу, що беруть початок у світі друїдів.
КЕЛЬТСЬКЕ КОЛО ОБ'ЄДНУЄ ТРИ СВІТИ
4. Коло Кегана (Keugant) — порожнє коло, де жодна істота, крім Бога, не може існувати; ані живі, ані мертві не допускаються туди, і лише проявлення Бога можуть пройти крізь нього.
5. Коло Абреда (Abred) — коло фатуму, де кожний новий стан, кожне нове існування породжується смертю. Це коло ПЕРЕВТІЛЕНЬ, які має пройти кожна жива істота, щоб досягти наступного кола.
6. Коло Гвенведа (Gwenwed) — коло блаженства у Знанні, де кожний новий стан породжується Життям. Це БІЛИЙ СВІТ, куди потрапляє кожна людина після Перевтілень.
Джерело зображень: S.R. Meyrick and C.H. Smith. - from "The Costume of the Original Inhabitants of the British Islands" https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=15351179