Лабіринт
Лабіринт — архітектурна споруда, яка сконструйована таким чином, що, одного разу потрапивши в нього, неможливо або дуже важко вибратися назад; іноді це парк чи сад, створений за тим же принципом. У стародавніх текстах згадується п'ять великих лабіринтів: Єгипетський, розташований, за Плінієм, під озером Моерис, два великих лабіринти в Кноссі та Гонтані, грецький на острові Лемніс та етруський у Клюзіумі. Лабіринти були розповсюдженні в доколумбовій Америці, в Індії, на Північному Кавказі.
У Європі вони зустрічаються на півночі континенту і в східному Середземномор'ї; при цьому південні лабіринти є малюнками, а північні — викладенні з каміння або дерну. Зображення лабіринтів зустрічаються у середньовічних готичних соборах (наприклад, знаменита мозаїка на підлозі собору в Шартрі).
Лабіринт — це світ, Всесвіт, незбагненність, рух. Безперервна лінія лабіринту означає вічність, безмежну тривалість, безсмертя. Лабіринт символізує рух Сонця, його схід та захід, весняне визволення.
Лабіринт як символ Шляху виражає ідею руху людини до істини, це те, що змушує людину рухатися, виводить із стану інертності. Проходження через лабіринт — це оновлення, перетворення, нове народження.
Древні греки пов'язували походження його назви labyrinthos із Критом. Характерна для критського релігійного культу сокира з подвійним лезом називалася «лабрис». Ці слова, споріднені і, походять від доіндоєвропейського слова, що означало «камінь». Лабіринт виражає ідею кругообігу «життя-смерть-життя» і має відношення до символізму печери, подорожуючи до світу іншого; до погребальних обрядів та обрядів ініціації, які часто проводилися у печерах.
Іншою назвою лабіринту, широко розповсюдженою у Західній Європі, була «троя». Вергілій згадує про обрядові ігри, що називалися «Троя», обов'язковим елементом яких були заплутані танцювальні рухи. Танці-лабіринти, або тройські танці та ігри, символізують тяжкий шлях, випробування при русі до центру. Ця символіка пов'язана з «Танцем Журавля», опис якого є у Плутарха.
У стародавньому Єгипті, у місті Абідос, існували лабіринти, що мали назву Каракол. Вони являли собою майже круглі храми, у коридорах яких проходили церемонії, що символізували етапи еволюції та той шлях, що веде людину до її центра.
В Індії лабіринти розуміються як символи медитації, зосередження, повернення до власної осі, й символізують позбавлення від сансари і законів карми.
У кельтській міфології ці споруди позначають входи у підземний світ. Згідно з деякими легендами, кам'яні лабіринти були споруджені руками велетнів, й сьогодні ще лабіринти іноді називають «Шляхами велетнів». Інші мешканці потойбічного світу, феї, танцювали при місячному світлі на спіралях лабіринту.
* * *
В лабиринте
О ужас, эти каменные сети
И Зевсу не распутать. Изможденный,
Бреду сквозь лабиринт. Я осужденный.
На бесконечно-длинном парапете
Застыла пыль. Прямые галереи,
Измеренные долгими шагами,
Секретными свиваются кругами
Вокруг истекших лет. Хочу быстрей
Идти, но только падаю. И снова
Мне чудятся в сгущающемся мраке
То жуткие светящиеся зрачки,
То рев звериный. Или эхо рева.
Иду. За поворотом, в отдаленье,
Быть может, затаился наготове
Тот, кто так долго жаждал свежей крови.
Я столь же долго жажду избавленья.
Мы оба ищем встречи. Как и прежде,
Я верю этой меркнущей надежде.
Хорхе Луис Борхес (перевод с испанского В. Алексеева)
Лабиринт
Мир — лабиринт. Ни выхода, ни входа,
Ни центра нет в чудовищном застенке.
Ты здесь бредешь сквозь узкие простенки
На ощупь, в темноте — и нет исхода.
Напрасно ждешь, что путь твой сам собою,
Когда он вновь заставит сделать выбор,
Который вновь заставит сделать выбор,
Закончится. Ты осужден судьбою.
Вдоль бесконечных каменных отростков
Двуногий бык, роняя клочья пены,
Чей вид приводит в ужас эти стены,
Как ты, блуждает в чаще перекрестков.
Бреду сквозь лабиринт, уже не веря,
Что повстречаю в нем хотя бы зверя.
Хорхе Луис Борхес (перевод с испанского В. Алексеева)