Мова символів

Автори: Карлос Аделантадо Пучаль

Зазвичай ми звемо філософію пошуком знань, яких нам бракує.

Цей пошук передбачає рух у певному напрямку. 

Тому ми звертаємося до книг, написаних іншими, прислухаємося до того, що говорять інші, і підпорядковуємо думки та міркування інших нашим власним судженням.

Справді, в зовнішньому світі можна знайти багато цікавих відповідей, тому що це світ, де ми можемо експериментувати та створювати раціональні зв‘язки, які приводять нас до логічних висновків.

Це світ, у якому живуть мільйони людських істот, переважно з тими самими проблемами та потребами, хоча треба визнати, що рівень проблем і потреб у кожної людини різний.

Але і в нашому власному, особистому внутрішньому світі ми також можемо набувати досвіду та досягати певних результатів.

Тут ми почуваємося більш самотніми, навіть якщо нас оточують мільйони людей.

У цьому внутрішньому просторі наші проблеми та потреби здаються нам унікальними, ідеї – найкращими, а наші переживання примушують нас вірити, що вони непередавані.

Два світи – зовнішній і внутрішній – абсолютно реальні для кожної людини, і ми не можемо бути цілком впевнені, що знаємо та розуміємо дещо, доки не спробували цього у згаданих двох сферах існування.

Як ми можемо бути впевненими, що хтось нас любить?

Як ми можемо дізнатися, чи ми хоробрі?  Як нам скористатися свободою, яку ми маємо?

Питання накопичуються, і ми рухаємось у пошуках відповідей шляхом, який, можливо, є нескінченним. Бо якщо й існує щось безмежне, то це невідомість, і завжди будуть нові та кращі речі, які можна пізнавати.

Отже, задача ФІЛОСОФІЇ – правильно поєднувати знання зовнішнього, об’єктивного виміру з досвідом внутрішнього, суб’єктивного виміру, оскільки вони є двома сторонами однієї реальності.

Правильне поєднання полягає в тому, що вчинки відповідають способу відчувати і мислити; що в нас немає фальші; що ми здатні об’єднати квіти результатів власного об’єктивного і суб’єктивного досвіду в єдиний букет, який ми назвемо нашим життєвим досвідом.

Саме це ми маємо на увазі, коли говоримо про «філософію в дії». Але існує дещо, присутнє одночасно в об'єктивному і суб'єктивному світах, і тому воно є невіддільною складовою сутності життя: це символи.

Вони об’єктивні, тому що їх можна зобразити у матеріальному світі та осягнути розумом. І вони суб’єктивні, тому що їх можна тлумачити за допомогою уяви та інтуїції.

І символи утворюють мову, бо можуть слугувати для спілкування, передачі матеріальних і нематеріальних знань, вияву ідей і почуттів. Символи містять у собі сукупність різних сенсів, те первісне різноманіття, яке веде до ясного розуміння.

Чи є символи творінням людей за домовленістю?  Деякі справді так, і вони спрощують наше життя.

Вони потрібні для того, щоб ділитися знаннями в математиці, хімії, фізиці, в науці загалом та у світі технологій, в якому ми живемо.

Насправді, аби повною мірою користуватися технологіями, ми не маємо іншого вибору, ніж розуміти, як інтерпретувати дедалі складнішу символіку, що вони застосовують. Це стосується всього: від телевізорів та різноманітної побутової техніки до незамінного комп’ютера і, врешті-решт, абсолютного монарха – мобільного телефона.

І щойно ви  навчилися користуватися гаджетом, на ринку з’являється нове покоління мобільних телефонів і… Власне, це ще один спосіб набути терпіння.

Отже, деякі символи створені людьми, а інші існують у природі та допомагають нам зрозуміти життя і його прояви.

Вони присутні в усіх царствах природи, від мінерального до людського; у мікроскопічних клітинах і атомах та у величезних зірках і галактиках.

Вони є частиною Життя, Всесвіту, існування в його безупинному становленні. Ми ними користуємося. Ми свідомо обираємо метали або дорогоцінні камені для подарунка, а коли даруємо, вимовляємо лише кілька слів чи жодного, бо нас переповнюють почуття.

Види квітів для букета чи декору ми обираємо залежно від моменту або настрою, який хочемо створити.

Люди здавна використовують в геральдиці, емблемах, мистецтві зображення тварин через їхню потужну символічну силу.

Ми послуговуємось кольорами та звуками, предметами та словами церемоніального характеру в різні моменти життя, які вважаємо важливими чи особливими.

Але символи супроводжують нас і в повсякденному житті. Ми підіймаємо руку, аби попрощатися з кимось чи привітати обіймами, що, зрештою, є фізичним і метафізичним способом зближення сердець.

І коли ми бачимо сміх або плач, набуток людини, ми одразу відчуваємо емоційний поштовх від того, що вони символізують.

Отже, здається, що є штучні символи (за домовленістю) і природні.

Ця різниця існує не лише у сфері символів, вона властива життю в суспільстві: є союзи між людьми за згодою, складені заради спільних інтересів, а є природні союзи, що виникають через любов.

Є художні напрямки з умовними формами та інтерпретаціями, які інколи насправді важко тлумачити, і є інші, природні, де око – це завжди око, а не щось інше.

Сьогодні потрібно достатньо справжності, аби визнати, що безформна ляпка фарбою – це пляма, а не геніальний витвір мистецтва.

Одним словом, те, що загальноприйняте, є частиною усталеної освіти і в багатьох випадках скероване рекламою.

Але природне є невіддільною частиною людського розвитку.

З точки зору філософії як пошуку знання нас цікавить не так штучне створення символу, як природне осмислення цього явища та його функції поєднувати проявлений на чуттєвому рівні світ (завдяки нашому розумінню) з його вищим прототипом, або платонівським світом архетипічних ідей (через уяву та інтуїцію).

Раніше я вже згадував, що логіка та її засоби мають певні обмеження, властиві лінійному світу.

Проте свідомість здатна сягати більш високого виміру, що відкриває нам доступ до інших реальностей.

Якби це було неможливо, ми заперечували б еволюцію та протидіяли неминучому руху життя.

У цьому вищому вимірі свідомості органи чуття не діють у звичайний спосіб, проте досвід набуває більшої глибини й тонкості завдяки символам.

За допомогою символів люди можуть встановлювати зв‘язки між істотами, речами та подіями завдяки своїм вищим розумовим здібностям. І це не залежить від культури чи нації, до якої людина належить. 

Ця вроджена здатність властива кожному з нас, і ми можемо її розвивати, не обмежуючись дискурсивним аналізом і раціональними міркуваннями.

Говорячи про вищі здібності розуму, я маю на увазі уяву, інтуїцію та волю. Вони вищі за гру протилежностей, таку важливу для нижчої  частини нашого розуму, що не здатна подолати межі дуальності.

Ці вищі здібності стають нам у пригоді для узагальнювального розуміння фізичного світу крізь простір і час, для зміцнення моралі через порівняння добра і зла, для філософського розвитку через уміння розрізняти істинне та хибне, а також для наближення до духовного виміру завдяки сприйняттю реального, а не ілюзорного.

Конкретний розум діє, аналізуючи й порівнюючи фізичне та метафізичне, об'єктивне і суб'єктивне, видиме й невидиме.

Але свідомість, вкорінена у вищій частині розуму, а можливо і ще вище, здатна природно поєднувати дуальності, оскільки наша реальність заснована на нашому минулому й теперішньому досвіді (зовнішньому та внутрішньому) і на тому, як ми його тлумачимо.

Світ символів може допомогти нам долати подібні протилежності на підставі висновків і доказів, що наближають до Єдності.

Якщо ми спроможемося на це, свідомість буде вивищуватися й сягати більш глибоких і тонких рівнів розуміння, бо це одна зі здатностей символу: він допомагає нам сприймати Єдність.

Символи знаменують початок і кінець; як учив Платон, завдяки їм Душа може наблизитися до архетипів, тому що символи пробуджують пам'ять або інтуїцію архетипів.

Вони допомагають нам налагодити зв’язок зі священним, з таємницею, Таїною, яка живе всередині нас, у самій глибині нашої душі, і яку ми також здатні сприймати у зовнішньому світі: у рослині, що тягнеться до світла, фігурах, створених хмарами,  очах, що дивляться на нас...

Як вірні супутники вони супроводжують нас протягом усього життя – від колиски до могили. І якщо це правда, що після смерті життя продовжується, ця подорож безумовно буде позначена символами, що вкажуть напрямок шляху.

Символи природи, древні символи – це не винахід людини. Їх не можна використовувати для маніпулювання людьми чи народами.

Зовсім навпаки!

Як казали мудреці давнини, це дар богів, що говорять з нами власною мовою і вказують шлях, який ми маємо пройти, аби возз'єднатися з ними.

Бажаю вам доброї дороги!

 

Переклад: Н.Ніколаєнко

Ред. Н.Кульгава, О.Косянчук