Олень
Олень — це символ, що асоціюється із Сонцем, сходом Сонця, світлом, чистотою, оновленням, відродженням, творенням і духовністю. Через схожість рогів оленя з гілками образ оленя поєднано з Древом Життя. Крім того, роги оленя символізують сонячні промені, родючість. Дорослий олень-самець — сонячна емблема достатку.
Подібно до орла та лева, олень — споконвічний ворог змії; символічно він сполучений з небом і світлом, тоді як змія асоціюється з ніччю та життям під землею. Олень у герці зі змією символізує конфлікт позитивного та негативного, світла та темряви.
Як орел і кінь, олень є посередником між небом та землею, посланцем богів. На оленях пересувались хетські, шумеро-семітські та синтоїстські божества, олені запряжені у візок Часу та Різдва.
Найхарактерніші ознаки оленя — стрімкість, грація та краса; можливо, тому оленя пов‘язують із поезією та музикою. У середньовічному мистецтві Заходу олень символізував усамітнення та незайманість, а в японській поезії — самоту й любовну млість.
У китайців є символом щастя й довголіття. Білий олень-самець символізує Шоу-Синя, бога довголіття. Крім того, олень асоціюється з багатством і таланом, слово «олень» у 
Китаї співзвучно слову «достаток».
Прадавні майя називали себе Ах-Майя, «люди Оленя». Ця тварина вважалася головним племінним пращуром і тому священною твариною. Сузір‘я Оленя (Козеріг) у майя пов‘язувалось з новим роком, черговим етапом у житті. Цього місяця рекомендувалось орієнтуватися тільки на земні турботи. Вважали, що весь рік буде таким, як проживеш місяць активного Оленя. Вважалося, що народжені цього місяця відрізняються, з одного боку, зв‘язком із традиціями, а з іншого — потягом до нового, до удосконалення існуючого. Цього місяця прадавні майя зверталися до жерців за провіщеннями або самі займалися віщуванням.
У кельтів олень — символ Сонця, родючості та життєвих сил, гідності, мужності, прудкості, посередник між світом богів та світом людей. Кельти вірили, що олень — головна тварина в чарівних стадах богів. Роги оленя вважалися символічним відображенням гілок дерева. Відгалуження рогів, як суччя та листя на деревах, вважалися символами відродження та розмноження. Кельтський бог Цернунн, пов‘язаний з циклами вмирання та відродження природи, зображувався з розгалуженими оленячими рогами або з оленем і биком, що стоять біля його ніг. У легендах фігурує білий олень, який був для кельтів містичною твариною, що прийшла на землю з Потойбічного світу й яка володіла даром мудрості та всевідання.
У германо-скандинавській міфології чотири олені скубуть листя світового дерева Іггдрасиль. Крім того, олень Ейктюрмир («із дубовими кінчиками рогів») й коза Хейдрун їдять його листя, стоячи на даху Вальхалли.
У греко-римській традиції олень — атрибут Артеміди (Діани). Розлючена Артеміда перетворила на оленя мисливця Актеона за те, що він побачив її під час купання.
У християнському символізмі олень уособлює релігійне натхнення та запопадливість, оскільки новоперетворенні жадали знань «…як олень жадає досягти прохолодного струмка, щоб напитися». Саме в цьому значенні оленя зображують на хрестильних купелях, а також у релігійному живописі — він п‘є біля підніжжя хреста. У християнському іконописі олень, що топче змію — емблема християнина, який змагається зі злом. Деякі святі зображуються з оленем як їхнім атрибутом, наприклад олень з розп‘яттям між рогами – емблема святого Губерта.
В алхімії олень разом із єдинорогом означають двоїсту природу Меркурія, філософську ртуть. Алхіміки бачать в античному міфі про мисливця Актеона, перетвореного богинею Артемідою на оленя, доказ можливості перетворення металів.
У слов‘ян олень вважався уособленням предків. За повір‘ями, він умів творити різні чудеса, говорити людським голосом. У предковічних колядках олені, як і коні, переносять душі померлих у потойбічний світ. Оленя зараховували до царствених тварин: він керує всіма рогатими тваринами.
Олень нерідко фігурує й у геральдичних зображеннях, де «означає вишуканість та помірність».
* * *
Олень
Слова — мучительные трубы,
гремящие в глухом лесу, —
следят, перекликаясь грубо,
куда я пламя пронесу.
Но что мне лай Дианы жадной,
ловитвы топот и полет?
Моя душа — олень громадный —
псов обезумевших стряхнет!
Стряхнет — и по стезе горящей
промчится, распахнув рога,
сквозь черные ночные чащи
на огненные берега!
В. Набоков