Озеро
У багатьох давніх культурах існувало уявлення про те, що озера — це священні місця, де живуть боги. Озеро є жіночим началом. З його підземних палаців у наш світ виходять феї та німфи. Занурення у озеро означало, з одного боку, смерть і руйнування, а з іншого — відродження й відновлення. Озеро було символом очищення й зцілення, а також узагалі являло джерело життя. Так, у міфології догонів бог Номмо спускається з небес у ковчегу з предками людей, тварин, рослинами, мінералами, а сам приймає початкову форму й ховається в озері.
Поверхня озера, його гладь має значення дзеркала та уособлює спокій, споглядання і роздуми, а в негативному аспекті — безплідні фантазії, втечу у світ ілюзій. Вода спокійного озера — це можливість споглядання як свого відображення, так і духів озера. Крім того, це очі землі, крізь які жителі підземного світу можуть бачити наш світ. Озеро символізує ідею «рівнів» — вода завжди пов'язується з відношення між глибоким і поверхневим, зовнішнім і внутрішнім.
У єгипетській системі ієрогліфів зображення озера виражає таємничість і загадковість. Перш за все, це пов'язано з уявленнями про те, що сонце «ночує» у підземному світі. Біля храмів завжди викопували штучні озера, де відбувалися містерії та обряди обмивання, що символізували відновлення. Наприклад, таке озеро було біля храму Амона у Карнаці. У певний час дня група жерців повинна була перепливати озеро на човнах, наслідуючи таким чином «нічний шлях» сонця. Богиня неба, дружина Амона — Мут — вважалася володаркою озера Ашеру, біля Фів, на березі якого стояв її храм.
Згідно давньокитайській «Книзі змін», значення триграми Дуй (водойм, озеро) — це поглинання, зачаття, плідність, задоволення, втіха, сприйнятлива мудрість, розуміння.
В Індії добре відомі такі священні озера, як Манасаровар і Ракастал. За індуїстською традицією, озеро Манасаровар сотворив сам Брахма. Манас означає «розум» або «свідомість», а Ракас або, точніше, Ракшас, означає «демон», так що назва Ракастал можна перекласти як «Озеро Демонів». Сама форма і розташування цих озер відповідає символіці світла і тьми, дня і ночі. Кругле озеро Манасаровар знаходиться на сході й асоціюється із сонцем, принципом світла, чоловічим началом, дією, свідомістю. Розташований на заході Ракастал має форму півмісяця й символізує місяць, жіноче начало, споглядання, підсвідомість. Манасаровар оточує безліч монастирів та самотніх мешканців, а біля другого озера не має ні сліду людського мешкання. Його побоюються, але воно вважається настільки ж священним, як і його озеро-близнюк, оскільки сили, приховані в його глибинах, настільки ж божественні.
У грецькій міфології давні божества природи, німфи, володіють давньою мудрістю, таємницями життя та смерті, вони лікують та зцілюють, пророкують майбутнє. Саме слово «німфа» означає «джерело». Німфи джерел і озер — це наяди, охоронниці вод, що дають зцілення від хвороб. Крім того, води джерел, де мешкали наяди, мали здатність пророкування і дарування безсмертя. Одна з наяд — Мента — була пов'язана з водою царства мертвих і була коханою Аїду.
Поблизу печери Трофонія у Беотії ті, що прийшли спитати знаменитого оракула попередньо пили воду з двох джерел: Лети — забуття, щоб забути про клопоти й хвилювання, і Мнемосини — пам'яті, щоб запам'ятати почуте й побачене у печері.
Біля храму Діани у Ариції, неподалік від Рима, були цілющі ключі, й жерці богині успішно лікували багато хвороб. Саме святилище Діани Аріцийської було розташовано на березі прекрасного озера, оточеного лісистими горами (це сучасне озеро Неми).
В індійців кечуа і чибча існував культ води: озерам і річкам приносили жертви, в кожному місті інкської епохи були храмові водойми, де відбувалися ритуальні обмивання. Згідно міфології інків, перші люди вийшли на світ із лона матері-землі через озера — із кам'яних дверей печери на острові Тітікака. Один із них — Манко Капак — заснував Куско. Один із міфів кечуа про створення світу говорить про те, що деміург Віракоча створив в озері Тітікака сонце, місяць і зірки. А потім з помічниками пройшов по всій землі, викликаючи людей з-під землі, із річок, озер, печер.
Кельти вважали озера священними місцями, де можливе пряме спілкування з богами. Як показують данні археологічних розкопок, у священні озера кидали списи, мечи, візки, упряж, навіть коней, золоті й срібні дари. Обряд кидання в озера трофеїв пояснює зв'язок між Володаркою озера й мечем. За легендою, король Артур затвердив своє володарство над Британією, зумівши витягти з-під лежачого на вівтарі каменя чудесний меч Екскалібур, або добувши при сприянні мага Мерліна меч володарки озера, який тримала над водами таємнича рука.