Соломон
Соломон
(965-928 рр. до н.е.)
В Біблії немає персонажа (крім Мойсея з його «П’ятикнижжям»), якому було б відведено більше місця, ніж царю Соломону. Його «Пісня Пісень», «Соломонови приповістки» і «Еклезіаст» є складовими частинами третього розділу Старого завіту – «Писань».
Біографія
Соломон, син Давида й Вірсавії, був одинадцятим з сімнадцяти синів Давида і, згідно традиції, навряд чи міг претендувати на батьківський престол. Але на його стороні були його мати – Вірсавія – улюблена дружина царя Давида, один з двох первосвященників – Садок – і пророк Нафан. Давид розумів, що Соломону буде складно посісти престол після його смерті, тому ще за життя проголосив його царем. Пол Джонсон у книзі «Популярна історія євреїв» так пояснює вибір Давида: «...Соломон був не воєначальником, а суддею і вченим, у традиціях Мойсея. Він – єдиний із синів Давида, хто міг поєднувати релігійні функції з царськими». Так Соломон стає третім ізраїльським царем і править з 965 по 927 рр. до н.е. Царювання Соломона було золотим віком для Ізраїля, багатство і могутність якого досягли небачених висот. Соломон побудував продуману державну систему. Він створив уряд з розподілом обов’язків між його членами, розділив територію на 12 адміністративних округів, в яких збирались податки, побудував фортеці в стратегічно важливих районах. Ізраїль вів жваву торгівлю, розвивав дипломатію: з єгипетським фараоном Соломон встановив дружні стосунки, скріплені династичним шлюбом. На четвертий рік свого правління Соломон взявся до побудови храму Яхве; будівництво тривало сім з половиною років. Значення цього храму виходило за межі створення чисто ритуального комплексу: з його побудовою у євреїв з’явився єдиний релігійний центр. У Свята святих храму знаходився тільки Ковчег зі Скрижалями завіту, але головний смисл цього приміщення полягав у тому, що в ньому знаходилась Шхіна – Присутність Господня. Дружини Соломона умовили його звести декілька язичницьких храмів, і поступово сам Соломон став приносити жертви не тільки своєму Богу, але й язичницьким богам. В країні спалахнуло повстання. Очолив його збирач податків Ієровоам, якому пророк Ахія передрік царську владу. Повстання було придушено, але Ієровоаму вдалося втекти в Єгипет. Після смерті Соломона його держава розпалась на дві ворожі половини – Іудею та Ізраїль. Правителем Іудеї, до якої увійшли два коліна, став син Соломона Ровоам, а правителем Ізраїля, що складався з десяти колін, – Ієровоам, який повернувся з Єгипту.
Вчення
З ім’ям Соломона пов’язано написання трьох книг, що містяться у Старому Завіті: «Пісня Пісень», «Соломонові приповістки» і «Слова проповідника» («Еклезіаст»). В деяких дослідженнях ставиться під сумнів авторство Соломона, але сам факт «присвоєння» цим творам імені Соломона свідчить про його високий авторитет в галузі етики, філософії і літератури, про його мудрість і про готовність людей чути все це саме від Соломона.
«Еклезіаст»
Основний зміст «Еклезіаста» – філософське осмислення різноманітних сторін життя. «І обернувся я на всі справи мої, які зробили руки мої, і на працю, якою працював я, роблячи їх, і от все метушня і духовна нудьга, і немає від них користі під сонцем! Серце моє бачило багато мудрості і знання, але і це –духовна нудьга. Тому що у великій мудрості багато туги, і хто примножує пізнання, примножує скорботу». Смисл життя автор «Еклезіаста» бачить лише у вшануванні Бога: «Бога бійся і заповідей Його дотримуйся, тому що в цьому все для людини».
«Соломонові приповістки»
Книга «Соломонові приповістки» написана у вигляді настанов, які батько дає сину, і охоплює найрізноманітніші моральні і суспільно-побутові явища. Батько говорить: «Сину мій! Якщо будуть схиляти тебе грішники, не погоджуйся. Якщо будуть говорити: «йди з нами, зробимо засідку для вбивства, наберемо всілякого коштовного майна» – не ходи разом із ними, утримай ногу твою від тропи їхньої, тому що ноги їх біжать до зла і поспішають на пролиття крові. Не відмовляй у благодіянні тому, хто потребує цього, коли рука твоя в силі зробити його. Не говори другу твоєму: «піди й прийди знову, і завтра я дам», коли ти маєш при собі. Відкинь від себе облудність вуст, і лукавство язика прибери від себе. Очі твої нехай прямо дивляться, і вії твої нехай спрямовані будуть прямо перед тобою. Подбай про тропу для ноги твоєї, і всі шляхи твої нехай будуть твердими. Піди до мурахи, ледарю, подивись на дії її і будь мудрим. Немає у неї ані начальника, ані приставника, ані повелителя; але вона заготовлює влітку хліб свій, збирає під час жнив їжу свою». Багато з цих повчань нагадують народні прислів’я, виразні та влучні: «Праця праведного – до життя, успіх нечестивого – до гріху», «Усі дні нещасного сповнені туги, а в кого серце веселе, в того завжди бенкет», «Товчи дурного в ступі разом із зерном, не відділиться від нього дурість його».
Легенди про Соломона
На початку свого царювання Соломона мучили сумніви: чи зможе він гідно керувати великою і сильною державою, яку залишив йому батько? Одного разу уві сні перед Соломоном з’явився Бог і сказав: «Проси, що дати тобі». Соломон відповів: «Господи, Боже мій, Ти поставив раба твого царем, але я юнак малий, не знаю ані мого виходу, ані входу. Подаруй рабу Твоєму серце розумне, щоб судити народ і розрізняти, що добро, що зло». Таке бажання догодило Богові і Він сказав: «За те, що ти просив цього, і не просив собі довгого життя, не просив собі багатства, не просив собі душ ворогів твоїх, але просив собі розуму, щоб уміти судити, Я зроблю за словом твоїм. От я даю тобі серце мудре і розумне, так що подібного до тебе не було раніше за тебе, і після тебе не повстане подібний до тебе. І те, чого ти не просив, Я даю тобі: і багатство, і славу, так що не буде подібного до тебе між царями в усі дні твої».
•••
Одного разу прийшли до нього на суд дві жінки з дитиною і просили розсудити їх. І сказав царь: розрубіть дитя навпіл і віддайте половину одній і половину іншій. І відповідала та жінка, якої син був, бо схвилювалась вона вся від жалю до сина свого: о, господарю мій! Віддайте їй цю дитину живою і не умертвляйте її. А інша говорила: нехай він не буде ні мені, ні тобі, рубіть. І відповідав царь і сказав: віддайте цій живе дитя, і не умертвляйте його; вона – його мати. І почув Ізраїль про суд, як розсудив царь; і почали боятися царя, бо побачили, що мудрість Божа в ньому, щоб правити суд.
•••
Незважаючи на мудрість, життя царя Соломона не було спокійним. І звернувся одного разу цар Соломон за порадою до придворного мудреця із проханням: «Допоможи мені – дуже багато що в цьому житті здатне розлютити мене. Я дуже підпадаю під вплив пристрастей, і це мені заважає!» На що мудрець відповів: «Я знаю, як допомогти тобі. Надінь це кільце – на ньому висічено фразу: «ЦЕ МИНЕ!» Коли нахлине сильний гнів або сильна радість, подивись на цей надпис, і він тебе зупинить. В цьому ти знайдеш спасіння від пристрастей!» Соломон зробив так, як велів мудрець і знайшов спокій. Але настав момент, коли, поглянувши, як завжди, на кільце, він не заспокоївся, а навпаки – ще більше розлютився. Він зірвав його з пальця і хотів закинути його чимдалі в ставок, але раптом помітив, що і на внутрішній стороні кільця був якийсь надпис. Він придивився і прочитав: «І ЦЕ ТЕЖ МИНЕ…»