вул. Данила Щербаківського, 9А

Київ

  • Вінниця
  • Дніпро
  • Запоріжжя
  • Івано-Франківськ
  • Київ
  • Львів
  • Миколаїв
  • Одеса
  • Полтава
  • Харків

Сорок років боротьби з расизмом та нетерпимістю

Автори: Джон Гілберт

Століття без солідарності

Одне з найбільших лих, з якими зіткнулося двадцяте століття – це расова дискримінація. Вона не тількі зіштовхнула більш ніж половину людства у прірву бідності та забуття, але протягом періодів найбільшого відчуження призводила до систематичного вимирання певних меншин. Це століття скоро збіжить, але його запам'ятають як таке, що в ньому одні людські істоти заподіяли найбільшої шкоди іншим. Заглиблення в історію до певної міри дає відчуття того, що ми втрачаємо перспективу. Мешканці нашої планети вочевидь звикли до співіснування з жахом; щодня в Африці вмирають від голоду тисячі дітей, таку ж кількість дітей убили найманці коммандос у Південній Америці; кількість дітей, які задіяні у мережі дитячої проституції в країнах Європи визначити неможливо; в Азії дітей доводять до деградації, підмішуючи їм у їжу наркотики, а потім використовують як рабів або вилучають у них внутрішні органи на продаж.

Діти та юнацтво – витоки, що дадуть початок двадцять першому століттю, – стали ціллю для загрозливо нерозумних нападів та всіх видів небачених збочень з боку дорослого покоління, якім радше слід було б приділяти увагу вихованню молоді, аніж руйнуванню її чи використанню з метою експлуатації. Сумно спостерігати у суспільстві нестачу солідарності з менш привілейованими класами та расовими меншинами. Наприкінці двадцятого століття найстрашніше лихо, що може спіткати людську істоту – це лихо з'явитися на світ бідним, народитися в одній з країн «третього світу» або бути частиною дискримінованих расових чи сексуальних меншин. За наявності двох чи трьох з цих умов людині гарантована передчасна смерть або експлуатація. Наше століття безжальне.

Організоване громадське суспільство

Внаслідок падіння моралі, відвертого цинізму з боку держав, які заявляють, про неспроможність в протидії байдужості, що завжди є формою співучасті, людські істоти стоять перед вибором між двома протилежними позиціями: перша, дещо патологічна, –спостерігати крізь об'єктиви засобів масової інформації те, як половина планети гине, стікаючи кров'ю, або ж, навпаки, об'єднуватись у громадські організації, щоб протистояти, протидіяти цьому чи боротися з цим спільно з іншими людьми.

Мононаціональні держави – породження шістнадцятого століття, яке після чотирьохсот років існування почало занепадати. Мононаціональна держава переживає кризу, головним чином тому, що метастази продажності вразили її нутрощі, а організм її надто паралізований, щоб протидіяти хворобі, яка призводить до поступового виродження. Цю модель не можна більше вважати прийнятною; вона застаріла, хоча ще існуватиме протягом певного часу. Тим часом мафія величезної впливовості, проникла усюди, і в деяких випадках нелегальна торгівля зброєю, наркотиками та дітьми контролюється з високих державних посад. Деякі з найбрутальніших порушень прав людини, руйнівних воєн та жорстоких переслідувань ініційовані саме державами: Аушвіц, Хіросіма, Тяньаньминь...

На щастя, суспільство відреагувало на це. Неурядові та громадські організації виступили проти пасивної позиції і нестачі солідарності деяких країн. Двадцять перше століття стане свідком впровадження нових моделей політичної організації. Ненависть та дискримінація набули таких розмірів, що встановлення влади злагоди та терпимості

Виклик двадцять першого століттястало необхідністю. За висловом філософа – засновника «Нового Акрополя», «доля людства — братерство між людьми, попри будь-яки фізичні, психологічні чи духовні відмінності.»

Громадське суспільство дало життя сотням організацій, які і сьогодні виступають проти расизму, ксенофобії, антисемітизму та нетерпимості. Протягом сорока років культурна асоціація «Новий Акрополь» проголошує важливість співіснування та взаємоповаги в більш ніж сорока країнах світу. Основні принципи «Нового Акрополя», що відображені у його міжнародних статутах, включають сприяння розвитку толерантності шляхом створення ядра братерства, що поєднувало б людей попри всі відмінності, що існують між ними: расові, статеві, соціальні чи етнічні. Таке починання вимагає важкої роботи і багатьох зусиль, оскільки протидія расизмові не є питанням риторики. Сьогодні добра воля частіше лише проголошується, ніж реально та ефективно застосовується.

З самого заснування «Новий Акрополь» має за мету відродження людської гідності, вільної від будь-якої дискримінації. До здійснення цієї мети ми йдемо не шляхом виголошення пишних марнослівних заяв, а шляхом праці, що провадиться на всіх континентах, у всьому світі. «Новий Акрополь» може пишатися своєю участю у програмах, пов'язаних з навчанням, соціальною допомогою; проектах націлених на захист планети та її екосистеми. У всій цій роботі брали участь тисячі людей з усього світу; про здійсненні проекти та програми розповідає спеціальне щорічне видання.

Звинувачення та дія

У «Новому Акрополі» ми прагнемо розвинути здатність людей працювати розумно і у солідарності. Делія Стейнберг Гусман, Міжнародний Директор Асоціації, вказує: «Яка причина расизму, неприйняття, нерозуміння? Очевидно, нестача знання, що призводить скоріше до інстинктивних, ніж до розумних проявлень. Глибоке вивчення історії, різних культур, різних способів мислення, моральне виховання у насправді людському дусі та альтруїстичне і щедре почуття співіснування можуть відвернути нас від витоків расизму.» (Часопис «Cuadernos de Cultura», лютий 1997 р.)

У протоколах Генеральних Асамблей, які проводились в останні роки у центрах Асоціації «Новий Акрополь» різних країн світу, було офіційно виголошено про необхідність боротьби проти расизму та нетерпимості, їх викриття та проведення конкретної роботи, спрямованої на гармонічні взаємовідносини між народами. Ці протоколи були опубліковані у Офіційному бюлетені «Монітер», у Бельгії, де зареєстрована Міжнародна Асоціація.

Ще декілька прикладів: на Генеральній Асамблеї, яка проводилась у 1990 році в Римі, було прийняте рішення засудити дух дискримінації, що охопив Європу подібно до ракової пухлини (5-та резолюція); на Асамблеї у Мехіко, було вирішено «засудити три найбільших лиха, що загрожують світові: війни між етнічними групами, релігіями та культурами, які є найвагомішими причинами дестабілізації на планеті.» На Генеральній Асамблеї, проведеній у Чилі 1995 року, було вирішено наполягати на основних принципах Асоціації, якими є відродження людських стосунків, що базуються на співпричетності і повазі до відмінностей, підтримка взаєморозуміння між народами. Також наголошувалася про необхідність сприяти побудові такого суспільства, якому притаманні були б солідарність, братерство та справедливість; суспільства, фундаментом якого є гідність кожної людині, визнання таких цінностей як єдність та гармонія. У 1992 році в Афінах, «Новий Акрополь» вирішив започаткувати міжнародну компанію, націлену на зростання усвідомлення справжніх гуманістичних цінностей та поваги до людських істот.

У 1995 році, вслід за проголошенням Організацією Об'єднаних Націй Року Толерантності, «Новий Акрополь» приєднався до цієї акції, наголошуючи на тому, що недостатньо самого викриття жорстокості, як такої для її подолання; необхідно відкрити шляхи новому вихованню, яке дозволило б виявити те найкраще, що існує в кожному з нас, для того б, щоб основні цінності: братерство, терпимість, щедрість та повага людини до людини стали не лише словами, а повсякденною реальністю. Ці резолюції матеріалізувалися у більш ніж сотню акцій, проведених у тих країнах, де представлений «Новий Акрополь»; часто ці заходи здійснювалися у співпраці з іншими офіційними та недержавними організаціями, які теж занепокоєні зростанням расизму. У 1996 році ця робота продовжена вже як складова частина Року викорінення убогості (проголошеного Організацією Об'єднаних Націй), проведенням міжнародної компанії зі збору книг з наступним даруванням їх різним благодійним організаціям, оскільки ми розуміємо, що боротьба проти убогості починається з подолання невігластва та неосвіченості, які є деякими з причин зла сьогодення, а також оскільки ми вважаємо матеріальну злиденність результатом культурної та духовної убогості (Щорічник, 1996 р.). Як зазначив Генеральний Секретар Асоціації Гораціо Лабатт, подолання убогості вимагає довгострокових зобов'язань та зусиль з боку урядів, громадського суспільства, товариств, а також місцевих та міжнародних організацій. (Доповідь про Міжнародний Рік подолання убогості, Париж, Генеральна Асамблея, 1996 р.).

У 1997 року «Новий Акрополь» брав участь у проведенні Європейського Року проти Расизму, організувавши у всіх своїх європейських центрах заходи, спрямовані на викриття расизму та поліпшення міжнаціонального співіснування, наголошуючи на загрозі, яку становить погіршення відносин між народами виживанню людини як виду.

Нарешті, на останній Генеральній Асамблеї, що відбулася в Стамбулі у березні, було проголошено (резолюції опубліковано у бельгійському «Монітері»): «Зважаючи на постійні наклепи, що з'являються у різних засобах масової інформації різних країн, ми висловлюємо своє глибоке засудження будь-яким усним, письмовим або візуальним виступам, в яких «Новий Акрополь» можуть ототожнювати з будь-яким типом релігійного або політичного руху.» (6-та резолюція Генеральної Асамблеї).

Відділення «Нового Акрополя» у всьому світі, підтримують вищезгадані рішення через постійне здійснення своєї діяльності на користь братерства, однієї з підвалин, на яких необхідно будувати двадцять перше століття.