ВЧАСНІСТЬ

Автори: Яна Малига

Між «рано» та «пізно» завжди залишається мить,

Де всі дії вчасні і всі настанови доречні.

Це час, коли можна, не маючи досвід, любить,

І все, що відбулося, щастя несе, безперечно.

 

Ця мить називається «зараз», «у цей самий час»,

Де наші страхи зустрічаються з мріями долі.

Звернувши з узбіччя, підхоплюють швидкісність трас

І враз тиражують бажання, спиняясь поволі.

 

Але все життя ми очікуєм вчасних хвилин,

Коли шанобливо життя зазирне нам у вічі.

Будуєм палаци, до рук не беручи цеглин,

І не розумієм, що вчасність не стукає двічі.

 

Жалієм себе і жалкуєм про втрачений час,

Про досвід, можливості, беззаперечні мотиви.

А доля, під призмою совісті, дивиться в нас

І креслить, залежно від цього, свої перспективи.

 

Між «рано» та «пізно» проходить найсправжнє життя,

Коли тільки серце вирішує напрями руху.

І в мріях, і в долі проходить незриме злиття,

І «зараз» живеться, якщо вистачає нам духу.