ВИРІЙ

Автори: Ірина Майданік

Про що співає півень на світанку

Коли пекельне коло піднімає стяг?

Вмиваєшся рішучим рухом зранку,

рушник вологий вішаєш на цвях.

 

Що вирішив сьогодні ти зробити,

куди спрямуєш сили у своїх руках?

Чи маєш справу до душі, яку любити

не можеш перестати навіть уві снах?

 

Найвищий сенс людського існування –

створити з глини повсякдення і турбот

величну амфору, що вміщує кохання

і душу піднімає до висот.

 

Я не втрачаю досі сподівання

зростити крила із натомлених плечей

летіти в вирій хочу без вагання,

геть від страшних сумних ночей.

 

Чи є у мене ще надія - я не знаю,

бувають дні, коли несила далі йти,

тоді все тіло з головою ковдрою вкриваю

і в затишку печаль свою долаю,

щоб серце знову мало змогу розцвісти.