Зранку 21 грудня падав сніг. Він кружляв у повітрі, м’яко спускався на дахи будинків та гілки дерев, на порожні дороги та поодиноких перехожих, котрим раннім недільним ранком конче необхідно було кудись дістатися.Сніг лишав свій слід на перехожих, а вони, в свою чергу, – на снігу. Змійка з відбитків людських ніг повертала на подвір’я приміщення „Нового Акрополю”. Цим ранком група акропольців збиралася їхати до Старобасанського інтернату.

Крім традиційної розвивальної програми для вихованців інтернату, із собою везли ще й кілька мішків подарунків. Ці подарунки – різноманітні подушки ручної роботи, кожна з яких – оригінальна та неповторна – впродовж кількох місяців виготовлялися вмілими турботливими руками наших дам.Їхали мікроавтобусом повз засніжених краєвидів.

Стара Басань зустріла нас радісними посмішками дітей та вихователів. На нас вже чекали.Програма занять цього разу була присвячена зимі та зимовим святам – дню Святого Миколая та Новому Року. Всі конкурси та ігри будувалися на ідеях дружби та взаємопідтримки – лише виявляючи ці якості можна було дістати перемогу у змаганнях. На «ура» відбулася слайд-програма та вікторина, присвячені святкуванню Нового Року в різні часи в різних країнах.

Окремою темою були сніжинки. Звідки вони беруться? Які бувають? Як виглядають під мікроскопом? Чи можна зустріти дві однакові сніжинки? Навіть спробували наслідувати Зиму-Чарівницю – власноруч вирізали сніжинки – такі ж тендітні та візерункові, як і справжні.

Влаштували маленький карнавал – склали корони за технікою «орігамі» й відразу їх приміряли.Атмосфера була насичена посмішками та дитячим захватом.Наприкінці зустрічі кожна дитина отримала подарунок – яскраву подушку для чарівних снів. Коли від’їжджали – не прощалися. Просто розставалися до наступних зустрічей.

…А сніжинки й надалі кружляли в хороводах і легко спускалися на все, що траплялося на шляху. Сніг лежав і не танув…