Кожен з нас час від часу зустрічається з труднощами, проблемами та неприємностями. Але, нажаль, не кожен спроможний зберегти дух оптимізму у важкі хвилини. Іноді люди замість того, щоб шукати вихід із складної ситуації, лише жаліють себе, і тоді поганий настрій стає невід’ємною частиною їх життя. Таке може статися з кожним, проте не з Полліанною.

Головна героїня роману американської письменниці Елеанор Портер, а також однойменного фільму, знає рецепт боротьби з життєвими труднощами. Кожен день вона грає у радість, тобто навіть у неприємних ситуаціях шукає позитивні сторони. Полліанна точно знає – якщо на свято замість бажаної ляльки випадково подарували милиці, можна радіти що в них немає потреби, а якщо довелося відмовитися від подорожі на ярмарок, можна радіти, що наступного разу, він буде більш довгоочікуваним. Цієї гри дівчинка навчила всіх мешканців невеличкого містечка, де вона оселилася після смерті батьків. Дівчинці вдалося розфарбувати сірі будні його мешканців яскравими кольорами радості. Завдяки Полліанні своє життя змінили навіть уперті скептики, що давно заховали себе під грудою сумних спогадів та надій, які не виправдалися.

Дізналися про незвичайну гру і вихованці Білгород–Дністровського дитячого будинку. Разом із волонтерами КЦ «Новий Акрополь» вони подивилися фільм «Полліанна». А після перегляду кінофільму діти також грали у радість. Ми запропонували їм знайти світлі сторони у таких складних випадках, як наприклад «лікар заборонив мені їсти шоколад», або «у школі відмінили канікули». Всі учасники прекрасно впоралися з цим завданням.

Зіграли ми й у ще одну радісну гру: діти написали на листках декілька гарних рис своїх друзів, а потім разом з нами зробили із теплих зізнань стінгазету, яка ще довго буде дарувати радість усім мешканцям дитбудинку. І звичайно, з цього заняття діти дізналися, що як би не було важко, не можна зневірюватися. Адже радіти життю означає шукати джерела радості, до того ж, якщо подивитися на ситуацію з іншого боку, завжди знайдеться привід посміхнутися. Навчилися діти і ще одному життєвому мистецтву – пам’ятати, що у кожній людині, навіть якщо вона це ретельно приховує, є гарні риси, але щоб побачити красу чужої душі, треба безмірно в неї вірити.

А ви вмієте грати у радість?