Русява дівчинка, тримаючи в руках пензлика, нетерпляче запитує: «А коли почнемо малювати?». Цікавість і натхнення настільки переповнює її, що здається, ніби за мить розпочнеться якесь неймовірне дійство. А поряд – понад десяток таких же допитливих маленьких художників. Вони зібралися, щоб разом із волонтерами «Нового Акрополя» розмалювати сірий паркан різнобарвними малюнками.

- Спочатку ми планували, що будемо власноруч розфарбовувати паркан. Придбали для цього трафарети, фарби та пензлики. Але щойно зайшли на подвіря дитячого будинку, як до нас одразу ж підбігли діти і попросили малювати разом, - розповідає куратор акції «Намалюй дитині казку» у Дніпропетровську Христина Перепьолкіна.

І це була приємна несподіванка! Волонтери ледве встигали розмішувати фарби, допомагати клеїти трафарети і розмальовувати стіну. Вже через перших 15 хвилин спільної праці з’явилися перші метелики, зірочки, казкові персонажі... Сірий і досі непримітний паркан почав поступово перетворюватися на казкову і різнобарвну огорожу.

Діти настільки захопилися творчим процесом, що подекуди проявляли і власну ініціативу. Забувши про трафарети, почали малювати сердечка, квіти, зірочки... За якийсь час но дній з огорож з’явився напис: «Вітаю Вас зі святом!». «З яким святом?» - запитували ми юного художника Віталіка. На що той відповів: мовляв, коли буде свято, нехай кожному буде приємно, що і його привітали!

Як правило, фарба залишалася не лише на паркані, а й на одязі і руках маленьких художників. Однак, яскраво жовті чи червоні плями аж ніяк не затьмарять того задоволення, яке отримуєш від малювання! Адже віднині на паркані, який діти бачать щодня – казкові малюнки, створені власноруч. І своєю працею можна пишатися!

Від’їжджаючи з дитячого будинку, ми не переставали посміхатися. Дві-три години життя, подарованого іншим людям, наповнили особливим змістом і наше власне життя. Адже яке це щастя, коли ти можеш подарувати радість іншим, а тим паче – дітям!