Борис Григорович Возницький. Дуже привітна, ввічлива, проста у спілкуванні людина. Важко пов'язати цю простоту із усіма титулами, які він мав - директор Львівської галереї мистецтв, академік Української академії мистецтв, Герой України (2005), лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1990), заслужений працівник культури України та Польщі, президент Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв (ICOM), доктор honoris causa.

Напевно, це й відрізняє Людину з великої літери - простота і небайдужість. Його можна було побачити на екрані телізору під час якихось урочистостей, а наступного дня - із лопатою в руках в якомусь із замків Львівщини. Завдяки його зусиллям зібрано ведичезний скарб - тисячі безцінних пам'яток культури, які ми могли ніколи не побачити, відкрито багато імен, яких ми могли ніколи не почути...

Його смерть - велика втрата для всієї України. Однак його життя може стати взірцем для багатьох. Ми можемо продовжувати втілювати його мрії. "Від молоді очікую, що вона буде берегти культуру" - так ми назвали інтерв'ю, яке Борис Григорович дав під час одного з візитів до Львівського відділення "Нового Акрополя". Хочеться сподіватися, що цей заклик буде мати відгук в серцях молоді.