Перші згадки про Підгорецький замок зустрічаються ще в 16 столітті. Пишні бали, звані вечори та зустріч — Підгірці були центром аристократичного життя.

Йшли роки, змінювалася історія, а разом з нею і значення замку. В радянські роки, тут знаходився тубдиспансер. Про колишню славу нагадували тільки зйомки фільму «Три мушкетери». Тоді Підгорецький замок постав в образі Паризького Версаля.

У 21 столітті замок отримав статус музею і потрапив на туристичну карту України. Однак роки запустіння і пожежа дали про себе знати. У незалежній Україні пам'ятник архітектури отримав право на реконструкцію, але коштів не вистачає. Стан замку на сьогодні не можна назвати задовільним. Ремонтні роботи тут ведуться більше ніж 12-ть років, але, незважаючи на ентузіазм співробітників музею, роботи у замку завжди більше ніж робочих рук.

Протягом останніх чотирьох років, відтворити український Версаль допомагають волонтери Культурного Центру «Новий Акрополь». У цьому році в Підгірці приїхало понад 40 волонтерів з семи міст: Одеси, Києва, Харкова, Донецька, Дніпропетровська, Львова та Москви. За словами організатора екологічного проекту Юрія Воронецького, коли мова йде про збереження культурної спадщини, важливо пам'ятати про особисту відповідальність кожного, адже це наша спільна історія, спільна спадщина, спільна відповідальність.

У цьому році, учасники акції очистили доріжки та стіни замку від бур'янів, пофарбували паркан, вичистили закинутий пожежний резервуар, проробили та ряд інших робіт. Протягом тижня волонтери жили в наметах, снідали, обідали та вечеряли за одним столом. Замість екранів телевізорів, фільми тут показувала сама природа. У розважальну програму входили зустріч світанків і споглядання заходу сонця, пісні біля багаття та дружнє спілкування. Життя в екологічному таборі це не тільки робота, але й можливість краще пізнати Україну.

Організаторами акції були передбачені екскурсії та в інші замки, такі як Золочів, Олесько, відвідування стародавніх монастирів і храмів та прогулянки по мальовничих околицях. Результати акції помітні та волонтерам, і туристам. Але головне все-таки приховано від сторонніх очей. Це внутрішній замок кожного учасника, він зітканий зі здатності не бути байдужим, пам'ятати про важливе, бачити прекрасне, об'єднуватися заради гарної ідеї. І хіба світ може залишатися колишнім, якщо десь відроджуються замки?