В історії кожного народу є постаті, які стають уособленням національної самосвідомості, Гідності, Честі і Совісті. Такими для України є Тарас Шевченко, Леся Українка, Микола Зеров, Василь Стус, Ліна Костенко. Це особистості, які вивищуються над часом. Вони дали і продовжують давати потужний імпульс для розвитку української культури.

 9 березня цього року виповнюється 200 років з дня народження Тараса Шевченка. Вірші Кобзаря у нас завжди на слуху: ми їх вчили у школі, читали в університеті.

 Протягом останнього століття Шевченко перетворився на міф, який широко розповсюджувала радянська література – селянин у кожуху і кудлатій шапці, який писав вірші простакуватою несучасною мовою. А на той час не було ані унормованої української абетки, ані правопису.  Але чи насправді ми знаємо Тараса Шевченка?

 На цьому вечорі ми змогли поглянути на Шевченка під іншим кутом зору. На Тараса – інтелігента, Тараса – художника, одного з улюблених учнів Карла Брюллова, Тараса – пророка, який розбудив національну свідомість, нагадав українцям про героїв минувшини – безстрашних козаків і дав українцям надію і віру: ми житимемо в новій, самостійній Україні.