Людину, зазвичай, цікавлять речі, які мають до неї хоч якесь відношення. Решта знаходяться за межами її уваги, особливо, коли мова йде про філософські запити, на кшталт, «що означає бути людиною?», або «що зробити, аби змінити світ на краще?». Така вже наша егоїстична натура. Але тоді маємо пам’ятати: щомиті на нас чекає небезпека пройти повз щось надзвичайно важливе у цьому швидкоплинному, поверхневому, з присмаком Апокаліпсису житті і не розгледіти відповідь на ці метафізичні питання. І хоча увесь світ вмістити у коло своєї свідомості ми не можемо, залишається керуватися не кількістю, а якістю. Філософ Хорхе Анхель Ліврага якось сказав, що філософія — це вміння бачити суть усіх речей. Тому якщо у наш «об’єктив» вже щось потрапило, то добре було б зрозуміти, чому і задля чого. Спробуйте подивитися на буденні речі під іншим кутом. А ще корисно змінювати оптику, аби побачити такий на перший погляд знайомий, але непізнаний світ. 
   Це роздуми, які народилися після прочитання книги професора Делії Стейнберг «Сьогодні я бачила…». Ця збірка філософських рефлексій на явища, речі, людей, які потрапляли у «об’єктив» автора писалася протягом 7 років. Саме цим книга цінна, адже можна побачити, які не були б обставини та час, суть лишається незмінною. 
   Варто сказати декілька слів про саму авторку, тому що її особистість нерозривно пов’язана зі змістом збірки. Делія Стейнберг — музикант та філософ, яка все своє життя присвятила цьому, а її бачення світу — яскравий приклад того, як професії можуть стати способом життя. Відомо, що музиканти відчувають тонше, ніж інші люди, їм доступні вібрації, що приховані від звичайного вуха. Можливо, саме це робить роздуми автора унікальними, а здатність професора Стейнберг як філософа до глибинного проникнення у суть речей вчить читачів інакше дивитися на речі. У книзі ми знайдемо думки про любов, весну, зорі, краплю води, ідеал, мрію, але й про смерть, наркотики та насильство. Життя єдине у своїх протилежностях, і щоб пізнати його та себе хоч на крихту і навчитися у цьому буремному світі жити, потрібно крізь безліч розбіжностей  дістатися до серцевини речей, де живуть сенси.
   Можливо, огляд вийшов занадто поетичний и емоційний, але сама книга з її образністю та символізмом  диктує манеру рецензії. Вперше перекладена українською В’ячеславом Сахном збірка філософських есеїв призначена для усіх поціновувачів гарної мови та для тих, хто знаходиться у пошуку смислів. 

Дар'я Дяденко, журналіст