«…Що є на світі радіснішого і приємнішого, ніж добра робота? — запитує Довженко в кіноповісті «Земля». — Що може бути миліше, як по довгому дню косовиці повертати на заході сонця з веселого лугу додому? Тіло в тебе так приємно мліє, тиша в душі, і тобі що неповних дев’ятнадцять років, і ти почуваєш, що й «вона» з грабельками десь поруч з тобою, а під босими ногами і в тебе, і в неї тепла земля, укачана колесами, втоптана копитами, вкрита м’яким, як пух, теплим пилом чи ніжною грязюкою, що так приємно лоскоче між пальцями».
Український режисер Олександр Довженко входить в перший десяток найбільших митців за всю історію світового кіно, а його фільми — у п'ятірці найкращих за версією ЮНЕСКО.

Подивившись кінострічку “Земля”, у котрій режисер розповідає історію українського селянства й народу в цілому, нерозривно пов'язаного з працею на землі та хліборобством, ми доторкнулися до традицій та цінностей нашої культури, їх впливу на життя українців протягом всієї історії нації та ліричного образу нашого народу.

Максим Рильський так казав про твори Довженка: “Поезія природи, поезія кохання, поезія праці — все це злите тут в єдину гармонію, все це повите чарами тієї краси, тієї життєрадісності, при яких навіть грязюка здобував собі епітет «ніжна».