12 квітня в стінах культурного центру Новий Акрополь всі присутні мали змогу трішки більше і глибше пізнати видатного майстра Вінсента Ван Гога.

Втрати, розчарування, розставання, зрада і постійне відчуття залежності. Що може людина створити і ким вона може стати, практично постійно проживаючи життя з такими почуттями? Занурюючись в життя Вінсента Ван Гога, розумієш, що це саме той випадок, коли глибоким витвором мистецтва стають не тільки картини, а й саме Життя художника. І хоча зовнішні події його життєвого шляху сповнені сумних фарб та його серце було здатне побачити в світі Красу і оголити її для нас в яскраво жовтих, чисто блакитному, «прекрасному червоному» (Ван Гог). Ніщо не могло зломити його, поразка оберталася перемогою, руйнувалися ілюзії - приходило істинне бачення світу, його зраджували - він сам ставав ще більш відданим. Його життя виявилося постійним боєм, яке породжувало квіти, сонце, кипариси і зірки ... І саме він вперший намалював зоряне небо як квітучу галявину.

То ким був Ван Гог? Художником, божевільним... чи людиною, яка постійно боролася за красу, доброту і чистоту Життя, хоча воно постійно ставило йому перепони.. Та він з непомірною волею, чистою пристрастю і любов'ю оспівував їй гімн. І згадався Арсеній Тарковський:

Пускай меня простит Винсент Ван-Гог За то, что я помочь ему не мог,

За то, что я травы ему под ноги Не постелил на выжженной дороге,

За то, что я не развязал шнурков Его крестьянских пыльных башмаков,

За то, что в зной не дал ему напиться, Не помешал в больнице застрелиться.

Стою себе, а надо мной навис Закрученный, как пламя, кипарис.

Лимоннный крон и темно-голубое, - Без них не стал бы я самим собою;

Унизил бы я собственную речь, Когда б чужую ношу сбросил с плеч.

А эта грубость ангела, с какою Он свой мазок роднит с моей строкою,

Ведет и вас через его зрачок Туда, где дышит звездами Ван-Гог.

 Щира вдячність нашому лектору Олексію Саранчову, за те, що допоміг нам всім доторкнутися до чарівного та глибокого світу творчості Вінсента Ван Гога.