21 жовтня в ЗОУНБ відкрилася виставка «Українські філософи» та відбулася перша з запланованих лекцій. Говорили про життя та основні філософські ідеї Григорія Савича Сковороди.

Український просвітитель-гуманіст, філософ-мандрівник, талановитий поет та педагог від Бога, він мав величезний вплив на своїх сучасників.
«Сучасники бачили в ньому «мандровану академію» і його самого вважали вартим за університет; досить сказати, що коли треба було тоді знайти в Україні ідейну, чесну та чисту людину, шукали її між «сковородинцями», тобто учнями цього чудного чоловіка та прихильниками його науки».
(с) С. Єфремов

Улюбленим філософським жанром Григорія Савича був діалог. В дорозі чи просто гуляючи по вулиці він заводив розмови з безліччю людей різного віку та соціального положення. Розмовляли про важливе. Не дивно, що Сковороду часто називають «українським Сократом».

«Уставав дуже рано, їв раз на день, без м'яса і риби, був завжди веселий, сильний, рухливий, з усього задоволений, до всіх добрий, усім готовий послужити. Поважав і любив добрих людей без різниці їх стану, навідувався до хворих, розважав сумних, ділився останнім з тим, хто нічого не мав».
(с) «Житіє Сковороди»

Для Сковороди сенс людського існування полягав у самопізнанні. Опираючись на ідеї Платона та стоїків, він підіймав питання справжньої віри, свободи, обов’язку, любові та дружби. Казав про те, що справжню цінність людини визначають не зовнішні якості, а внутрішні, що єдине джерело добра – то «сродна» праця, тобто така, яка відповідає природним здібностям і схильностям людини, що важливо прагнути до доброчинних ідеалів, а не до згубних пристрастей тощо.

Лекція про життя та ідеї Григорія Сковороди стала прекрасним відкриттям виставки! Дякуємо всім присутнім за інтерес до української філософії.