Романс... Неосяжний, прекрасний та дивуючий, захоплюючий та палкий, чарівний та натхненний, цілющий та тендітний... Про романс можна розмовляти дуже багато - він невичерпний у своїй глибині й багатстві. А можна просто слухати його і не казати ані слова.
Романс – це невиличкий ліричний вірш, який покладено на музику для сольного виконання у супроводі музичного інструменту, найчастіше - гітари чи фортепіано.
Романс нікого не залишає байдужим: ні тих, хто його слухає, ні тих, хто його створює. Багато великих виконанців, композиторів, поетів звертаються до жанру романсу. Серед них - професіонали і аматори, причому досить часто саме останні створювали великі шедеври.
Батьківщиною романсу вважається Іспанія. Саме тут у XIII - XIV ст. мандрівні поети створили новий музикальний жанр. Слово «романс» походить від іспанського «романсе», що означає виконання «романською» мовою (так тоді називалася іспанська), а не латиною – офіціальною мовою католицької церкви.
В Росії цей жанр з`явився на початку XIX ст. й одразу завоював народну любов. Перші російські романси складалися французькою мовою, не тільки композиторами, а й співаками-любителями. Їхні імена нерідко лишалися невідомими. Можна згадати імена тих, хто відомий на весь світ: Олександр Сергійович Даргомижський, Модест Петрович Мусоргський, Микола Андрійович Римський-Корсаков, Олександр Олександрович Аляб`єв, Дмитро Дмитрович Шостакович, Михаїл Іванович Глинка та інші. Скільки прекрасних романсів було створено великими композиторами! Тільки Петром Іллічем Чайковським написано більш, ніж 100 романсів.
Романс подолав віки і не застарів, він піде разом з нами у майбутнє та буде запалювати серця тих, хто прийде після нас. Не може бути інакше, бо він увесь пронизаний любов`ю, він складається з любові, вона – його душа, і, як сама любов, романс не може застаріти ніколи.