А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина…
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір'я,
А з правди, чесноти і довір'я.
У кого – з вірності у коханні.
У кого – з вічного поривання.
У кого – з щирості до роботи.
У кого – з щедрості на турботи.
У кого – з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає…
А крила має. А крила має!
(Л. Костенко)

У теплий липневий вечір ми поринули у поетичну творчість та розповіді про життєві випробування і пригоди нашої сучасниці, світової поетеси, Ліни Костенко.

ЇЇ твори наповнені тугою за Вічністю і відчуттям Прекрасного. ЇЇ поетичне слово лікує, об’єднує та пробуджує найкращі потенції людської душі. А особистий приклад письменниці демонструє силу людського духу й не переломну віру в світле майбутнє людства.

У цей вечір звучала жива фортепіанна музика та вірші Ліни Костенко.