Вечір, присвячений дружинам декабристів.

Дами, яких ми згадували, не розмірковували з приводу своєї великої місії й не говорили гучних красивих фраз, вони просто жили. Жили заради кохання.

Що ж змушує нас захоплюватися дружинами декабристів? В чому їх героїзм? Хіба в тому, що вони мали стільки мужності, щоб залишити все, що в них було: родини, дітей, становище в суспільстві, дворянські титули та звання, майно? Чи в тому, що мали довготерпіння та віру, подолавши тисячі кілометрів, приїхати в далеке сибірське поселення? А може, героїзм їх в тому, що змогли жити в жахливих умовах, які іноді було складно переносити навіть чоловікам; і не просто виживати, а й давати при цьому надію та укріплювати своєю вірою тих, хто цього потребував? І при цьому, напевно, кожна з них могла б сказати, що пишається своєю долею.

Життя заради кохання… Чи багато сьогодні таких прикладів? І чи знаємо ми про них? Нам, дамам теперішнього часу, дуже важливо пам’ятати приклади, що збережені для нас історією. І не просто пам’ятати, а знаходити в них натхнення. Не просто жити, а жити в ім’я чогось важливого. Жити заради найвищого та найсвітлішого ідеалу любові!

«Треба зізнатися, що багато було поезії в нашому житті, – згадувала Поліна Анненкова. – Якщо багато було знедолень, праці та всілякого горя, проте багато було й втішного... Всіх зв’язувала тісна дружба, а дружба допомагала зносити неприємності та змушувала забувати багато чого».