![](https://newacropolis.org.ua/uploads/production/announcement/small_image/639/f76/69-/639f7669-73ac-4baf-89f7-1bda85480974/small.png)
Мурал створено в листопаді 2022 року на честь 300-ої річниці від дня народження Григорія Сковороди за ініціативи Культурної асоціації «Новий Акрополь» та за рахунок благодійних внесків мешканців і друзів міста.
Стінопис є художнім вимислом і не претендує на історичну достовірність. Ініціатори і творці проєкту підкреслюють саме символічний зміст, адже Сковорода часто використовує символи у своїй творчості, вважаючи їх «мовою стародавніх мудреців» для передачі вічних смислів і істин.
Григорій Савич зображений на фоні концентричних сонячних кіл у медитативній позі з гідною поставою, спокійним і натхненним обличчям, із зосередженим поглядом. Над ним летять у небо лелеки. На висоті напис: «Розпошир удаль зір свій» – це перший рядок 22-ої пісні «Саду божественних пісень».
Кожний елемент має певний сенс. Поза Сковороди, що зазвичай асоціюється із йогічними практиками, символізує його спосіб життя. Усе життя Сковороди – це духовна напруга втримання свідомості на висоті духу. Це стриманість, відречення, які він обрав і якім слідував протягом всього свого життя. «Усамітненість подарувало мені Небо». Для людей він став Птахом, що підіймав їхню свідомість догори, як звичайні пташки підіймають наш погляд до неба.
Постава і вираз обличчя говорять про досягнення Сковородою своєї мети – спокою.
«Милий супокою! Ти мені дорожчий будь-якої речі» […]
«Прощавай, стихійний потопе! –
Вістила Ноєва голубка. –
Я спочину на пагорбах вічності,
Знайшовши гілку блаженства».
Одяг Сковороди – традиційна студентська кирея 18 ст., «щось схоже на довгу, аж до п’ят, шинелю без каптура, з відкидними рукавами» (проф. Л.А.Ушкалов), яку він носив усе життя, не припиняючи навчатися, навіть коли студентські роки вже були позаду.
За кушаком сопілка, з якою Григорій Савич ніколи не розлучався, а точніше він ніколи не розлучався з музикою. Саме музичною культурою, музичними символами й аналогіями просякнута філософія Сковороди. З пісні, музики, мистецтва виростає українська філософія.
Символ кола займає у творчості Сковороди особливе місце. У філософському трактаті «Кільце» йдеться про те, що коло –це стародавній символ вічної мудрості, вічної філософії. Ця мудрість є початок і кінець, мета всього. Саме вона приводить людину до центру самої себе, де лише і можлива зустріч людини з Богом. Коло – досконалий Всесвіт із Богом у центрі.
Фраза «Розпошир удаль зір свій» є покликом до розширення своєї здатності бачити поза видимостями і цінувати справжнє, вічне.
Лелеки – це саме ті птахи, які підіймають наш погляд і кличуть нашу душу. Вони особлюють рідну домівку і продовження роду, що має традиції, піклування один про одного. Але ця домівка будується лише на непохитному стовбурі, що здіймається догори. Лише там безпека, там спокій і Небо, справжній дім і лише там добре зростає потомство. Окрім того, лелека – це змієненависник і змієборець. Алегорично це говорить про боротьбу з ницим, з оманою, яку важко схопити.
Так у вище згаданому «Кільці» Сковорода порівнює людину, в душі якої пробуджується світло Істини, із сонцем на світанку, із лелекою, який будує храм на твердині Істини, що здіймається над бурхливим морем життєвої метушні.
Мета муралу – зафіксувати у символічних образах поклик українського філософа до нас: здійсніть своє призначення, адже принести користь суспільству людина здатна лише, коли вона віднайде свій центр і Бога в собі, коли дух зійде на свою твердиню і закріпиться на ній, коли людина відкриє у собі свою сродність із Небом!
Так склалося, що створення муралу зійшлося з перейменуванням вулиці імені Пушкіна, і тепер він прикрашає будинок на вул. Сковороди №21.
Над художнім рішенням працювали:
Катерина Бонецька – ілюстраторка та графічна дизайнерка родом із Вінниці, яка зараз проживає в Австралії.
https://www.behance.net/katerynboniecka
Олександр Нікітюк – вінницький художник, автор численних муралів у Вінниці та інших містах України,
Роботу по нанесенню ескізу безпосередньо на будинок виконав О. Нікітюк.