Антиципація як прояв творчого потенціалу особистості
Г.Гуменюк, Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України,
Творчість — найцінніша здібність людини, яка звеличує її, надає сили на шляху пізнання істини. Успішне розв’язання проблем пізнання можливе лише на грунті постійного творчого розвитку потенціалу суспільства. Творчий потенціал окремої особистості являє собою своєрідну сукупність здібностей, можливостей та властивостей, які дозволяють їй бачити речі в новому та незвичному світлі, знаходити унікальне, принципово нове рішення проблем. Він дозволяє людині відійти від банальних ідей та робить процес мислення захоплюючим та продуктивним. Вивчаючи його, прагнучи сформулювати творче мислення у підростаючого покоління, перед дослідником з необхідністю постає проблема вивчення антиципації як одного з суб’єктивних проявів творчого потенціалу людини.
Сутність антиципації (від лат. anticipatio — передбачення, прогнозування, угадування наперед) та механізм її прояву пояснюється дослідниками по-різному. З одного боку, з проблемою антиципації зіткнулися вчені, які працюють у галузі нейро- та психофізіології. З цієї точки зору, антиципацію розглядають як здатність до випереджаючого відображення, що проявляється в очікуванні організмом певної ситуації та відповідно прийняття певної пози, здійснення певних рухів (П.К.Анохін, Т.Ф.Базилевич, Н.А.Бернштейн, Н.Н.Ладигіна-Коте, Е.Н.Соколов, Н.Н.Подьяков та інші).
З іншого боку, проблема антиципації розроблялась вченими й на власно психологічному рівні. Ці дослідження були проведені перш за все у зв’язку з вивченням мислення, де антиципація трактується як уявлення в свідомості людини у схематичній формі відповіді на будь- яку проблему ще до того, як вона буде реально розв’язана. Процеси антиципації аналізуються як мислительні в працях А.В.Брушлінського, М.І.Воловікової, Б.Ф.Ломова, О.М.Матюшкіна, Л.О.Регуш, С.Л.Рубінштейна, Е.М.Суркова, Б.М.Теплова та інших.
Ними переконливо доведено, що розв’язок будь-якої інтелектуальної задачі, особливо творчої, здійснюється завдяки механізму прогнозування шуканого, бо антиципаційні процеси мають за свою мету пізнання майбутнього. Вони є особливою пізнавально-творчою активністю суб’єкту, яка дозволяє йому здійснити швидкий перехід від невідомого до відомого, тим самим рухаючи думку вперед та здійснюючи прорив у пізнанні.
Основна колізія творчості полягає в тому, що без прогнозування, без проекту майбутнього і активності суб’єкта вона неможлива.