Деякі питання розвитку духової оркестрової музики в західних країнах

Л.Ф. Іванов, Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, Київ

Питання, пов'язані з розвитком духової оркестрової музики в західних країнах мають важливе практичне значення при вивчені аналогічних процесів у цьому жанрі музичного мистецтва в Україні. На хід цих процесів значною мірою впливають об'єктивні історичні національні та соціальні фактори, а також, специфічні особливості, які притаманні кожній окремій країні. Особливо яскраво це простежується у країнах, в яких духова музика користується популярністю, і є однією з важливих складових частин загальнонаціональної культури.

У той же час аналіз світових інтеграційних процесів, які відбуваються, зокрема, у галузі музичного мистецтва, дозволяє отримати більш повне уявлення про закономірність цих змін, їхній зміст і характер, а також про спрямованість сучасних тенденцій,  які спостерігаються у розвитку духової оркестрової музики в Україні.

Муніципалізація духової оркестрової музики є фактором, який стимулює необхідність концентрації наукових зусиль, спрямованих на вивчення виникаючих у зв'язку з цим явищем проблем.

Європейське регіональне відділення всесвітньої асоціації діячів духової музики WASBE створено та існує на правах її асоційованого члена, і є громадською організацією, яка об'єднує музикантів-духовиків по їх професійній ознаці. Воно має на меті сприяти розвитку духового музичного мистецтва, виконує важливі комунікативні функції і проводить значну організаційну роботу для втілення цієї мети у життя.

Зокрема, інформація про історію і розвиток духової оркестрової музики у західних країнах, яка міститься у системі всесвітньої комп'ютерної мережі Інтернет, надає можливість отримати загальне уявлення про стан справ у цій галузі музичного мистецтва в кожній окремій національній асоціації діячів духової музики, яка є членом WASBE, або має в цій організації свої секції.

Духова оркестрова асоціація міста Форарлберг, яке розташовано у західній частині Австрії створена у 1924 р. і є членом Австрійської національної оркестрової асоціації. Вона нараховує майже 120 оркестрів, серед яких один військовий і десять молодіжних колективів. Вік музикантів коливається від 13 до 86 років, більшість з яких навчаються музиці у громадських музичних школах, решта в оркестрах. Курси для підготовки диригентів духових оркестрів проводяться в консерваторії міста Брегенц.

За складом оркестри розподіляються на аматорські, молодіжні та громадські, а за функціональним призначенням на маршові та концертні.

Найдавніше музичне товариство в Австрії було засновано у 1790 р. Пізніше при ньому з'явився невеликий духовий оркестр. Свої власні оркестри для проведення релігійних процесій, мали також деякі церкви. Найбільшого розвитку оркестровий рух в Австрії набуває на початку XIX століття. За невеликий час тут створюється більше 40 духових оркестрів. 1862 року у місті Вольфурті засновується фабрика музичних інструментів.

Помітною фігурою того часу у галузі духової музики був військовий диригент і композитор Ф.Резек (1843-1912 рр.), який презентував багато громадських концертів, а також проводив активну музичну діяльність.

Після Другої світової війни у Форарлберзі залишився тільки один військовий духовий оркестр.

Музичний репертуар, який виконують духові оркестри Австрії,  складає концертна, розважальна, церковна та оригінальна музика австрійськихта іноземних композиторів.

Така латиноамериканська країна як Аргентина, немає своїх оркестрових асоціацій. Але в ній існують духові оркестрові секції, які являють собою певний етап на шляху до згуртування всіх духовиків в громадську організацію на зразок WASBE.

Муніципальні духові оркестри знаходяться у великих містах. Вік музикантів, які входять до цих колективів коливається від 20 до 65 років. Дитячі оркестри, більшість з яких спонсується, зустрічаються переважно у сільській місцевості. Діти та юнаки в них навчаються разом, в одній групі.

Крім Буенос-Айресу, де розташовані національна та  муніципальна консерваторії, а також національного університету в місті Ла Плата, в Аргентині існує ще 18 громадських консерваторій та одна популярна музична школа, які залежать від міністерства освіти країни. Деякі провінціальні музичні товариства мають свої власні музичні школи. Для підготовки кадрів музикантів і диригентів свої власні музичні учбові заклади мають також і збройні сили Аргентини.

Більшість музикантів духових оркестрів, окрім занять у громадських музичних школах беруть ще й приватні уроки. Там де немає музичних шкіл, музиканти ходять на заняття до сільських вчителів, у минулому військових музикантів, які таким чином готують виконавців для своїх власних оркестрів.

Історія духової оркестрової музики Аргентини починається з XVIII ст. з появою військових духових оркестрів. Спочатку інструментарій, який в них викорис­товувався був типовий для іспанських полкових оркестрів. До нього входили флейти, труби, ріжки, барабани та бубни. На початку XIX ст. їхній склад вдосконалюється і вони вже мали 8 кларнетів, 2 малих флейти, 2 ріжка, 2 фагота, 2 труби, бас-барабан, трикутник, бубон. Більш &#171,рухому&#187, оркестрову секцію складали 11 барабанів і 3 флейти. З другої половини XIX ст. серед різноманітних духових інструментів панівне становище належить вже саксогорнам, які замінюють старі музичні інструменти. Військові оркестри часто виступають з концертами на площах міст та в інших громадських місцях.

Це сприяло популяризації духової музики у суспільстві і дало поштовх утворенню цивільних духових оркестрів в Аргентині, які почали формуватися наприкінці XIX ст.

Репертуар оркестрів складають традиційні для військової музики марші та інтернаціональна музика, до якої відносяться класичні увертюри, збірки, вибраних, найпопулярніших творів відомих композиторів, фольклорна музика і танго у національних аранжуваннях.

В Аргентині нараховується:

• 14 громадських (симфонічних) оркестрів від 40 до 70 музикантів,

• 20 громадських оркестрів (із дорослих і дітей),

• 50 оркестрів охорони від 40 до 50 музикантів,

• 10 приватних оркестрів від 25 до 40 музикантів,

• 3 оркестри вищої школи від 30 до 80 музикантів,

• 25 ансамблів ветеранів від 8 до 22 музикантів.

Деякі церкви мають свої приватні оркестри. В столиці є два великих професійних оркестри &#151, муніципальний і національний, які раз на тиждень виступають з громадськими концертами. Військові духові оркестри роз­поділяються на:

• (симфонічні) концертні від 76 до 110 музикантів,

• парадні і концертні від 40 до 70 музикантів,  і від 25 до 40 музикантів,

• кавалерійські духові оркестри, до яких входять тільки духові інструменти та бубни, нараховують майже 70 музикантів.

Більшість парадних оркестрів дають також громадські концерти.

Словацька оркестрова асоціація створена у 1990 р. До неї входять 186 членів, 6 з яких є гонорарними. У західній, центральній та східній частині країни є центри духової оркестрової музики.

До складу оркестрів входять музиканти віком від 12 до 76 років. У 10 молодіжних оркестрах вік виконавців складає від 12 до 24 років.

Більшість музикантів вдосконалюють свою підготовку в громадських музичних школах. Решта це робить у загальноосвітніх школах, з приватними викладачами, а також у тих оркестрах, в яких вони грають. Диригенти навчаються у консерваторіях.

Словацька оркестрова асоціація передбачає курси і клініки для своїх членів, а також проводить дворічні та маленькі конкурси.

Духові оркестри у Словаччині  з'явилися на початкуXIX ст. Пізніше з'явилося багато сільських, фабричних, а також військових оркестрів. Після Першої світової війни велике розповсюдження отримали фабричні духові оркестри, а впродовж соціалістичного періоду в історії цієї країни з'явилося багато нових духових оркестрових колективів.

Однією з відомих особистостей цього часу був композитор і диригент К.Подівіл, популярними – склади оркестрів від 12 до 18 виконавців, які записувались на касети, виступали по телебаченню й на концертах.

Репертуар невеликих оркестрів складають, в основному, танці та музика з вокалом до якої входить багато народних мелодій, популярних у колишній Чехословаччині. Оркестри, які за складом є більшими, грають польки, вальси, концертні п'єси, а також симфонічні композиції.

Все це свідчить про те, що історія духової оркестрової музики, як окремого жанру  інструментального музичного мистецтва у більшості західних країн, значною мірою, пов'язана з існуванням і творчою діяльністю військових духових оркестрів.

Разом з розвитком суспільства поступово відбувалося становлення цих колективів. Удосконалювався інструментарій та склади, збагачувався репертуар, зростали художньо-виконавські можливості, поширювалися громадські функції і визнання у суспільстві, як музичного жанру, якому належить важлива роль у його духовному і культурному житті.

Підсумовуючи вище означене, можна дійти висновку, що шляхи, за якими відбувався розвиток духових оркестрів на Заході мають багато спільного з розвитком цього музичного жанру в Україні.

Це стосується не тільки соціально-професійної бази духової оркестрової музики – муніципальних, аматорських дорослих та дитячих, військових духових оркестрів, їхнього вікового та освітнього рівнів, але і традиційного &#171,духового&#187, репертуару, який виконується під час урочистих подій, а також на концертній естраді.

Вивчення динаміки цих процесів в сучасних умовах може мати важливе значення, і відігравати значну роль при визначенні оптимальних прогнозів подальшого розвитку духової оркестрової музики в Україні.