Діяльність першої державної української мандрівної капели «Думка» як фактор збереження національно-культурного простору в Україні в 20-30-ті роки ХХ сторіччя

Ткаченко Н. М., Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв

Нова ідеологія життя після подій 1917 року вимагала від творчих й виконавських організацій і товариств (колективним членом Товариства імені М. Леонтовича була капела «Думка) активно включитися у процес творення й розвитку української музичної культури і, зокрема, хорового мистецтва в межах державного і культурного будівництва. Активну участь у музично-творчому процесі взяли відомі композитори (К. Стеценко, М.Леонтович, С.Людкевич, Я.Степовий), диригенти (Н. Рахлін, М.Малько), співаки (Л.Собінов, М.Литвиненко-Вольгемут, О.Петрусенко) та сучасні композитори молодої генерації (П.Козицький, В. Верховинець, Е. Козак, Л.Ревуцький, М.Вериківський).

«Думка» (Державна Українська Мандрівна Капела) заснована при Головполітосвіті як мандрівна капела в масштабі УРСР. «... «Думка» має своєю метою: шляхом зразкового виконання культивувати хорове мистецтво на Вкраїні. Всі свої художні здобутки нести робітникам і селянам в село, завод, шахту» (Положення Головполітосвіти про капелу «Думка»).

Велика творча і гастрольно-концертна діяльність капели розпочинається з літа 1920 року. На той час - це, безумовно, краща хорова одиниця, єдина пересувна хорова організація в Україні. Слава про чудовий український хоровий колектив поширювалась по всій Радянській країні. «Думка» з великим успіхом виступила в Москві, Петербурзі та на Уралі. За перші три роки свого існування вона дала 386 концертів і об’їхала зі своїм репертуаром Полтавщину, Київщину, Херсонщину.

Диригентом капели з перших днів її існування був Нестор Городовенко -- творець, ідеолог, який володів безсумнівним умінням передавати хору свої задуми щодо характеру художнього трактування виконуваних творів, добре знав хоровий репертуар. Концерти «Думки» популяризували творчість українських композиторів і стали справжньою творчою лабораторією для українських радянських композиторів: П. Козицького, П. Демуцького, М. Вериківського, стимулювали творчу ініціативу мас, сприяли розвитку самодіяльного хорового мистецтва. Тому «Першою Робітничо-селянською капелою «Думка» було порушено перед Губнаросвітою Київщини питання про необхідність розпочати в найближчий час підручне видання кращих зразків сучасного хорового репертуару. До видання підготовлено як партитуру, так і особливо поголосники, тому, що переписування останніх коштує дуже дорого.

Першою Робітничо-селянською капелою «Думка» розроблений план утворення «першої хорової олімпіади». «В жовтні 1924 р. вважається потрібним скликати до Києва керівників всіх хорових колективів. Для них улаштовуються на місяць курси. На курсах проходяться дисципліни, які потрібні керівникам хорів. Практичні знайомства з хоровою літературою. Такі курси поширюють мистецький світогляд хорових керівників і встановлять новий зв’язок між хоровими організаціями і з’ясують справу з репертуаром» (Архимович Л. и др. Музыкальная культура Украины.-- 1961.-- С. 5).

Співочою капелою «Думка» піднято питання про відкриття хорової студії. «Потреба в застосуванні такої студії викликається вимогами робочо-селянської молоді, яка прагне навчатись доброму хоровому співу. Рівень музичної і вокальної освіти селянських і місцевих хорів не мають навіть середньої грамотності. В хоровій студії має проводитись практичне вивчення репертуару разом з теоретичною освітою» (2, 6).

Ювілейний п’ятий рік існування «Думки» був відзначений концертними виступами в Києві, на Чернігівщині, в Грузії, Азербайджані, Краснодарі. Амплітуда репертуару (понад 500 творів) надзвичайна велика: від народного примітиву до класичних творів українських, радянських та західноєвропейських класиків. Творче зростання колективу забезпечило можливість поповнити репертуар монументальними роботами світової музичної класики: ораторія Й. Гайдна «Пори року», фінал Дев’ятої симфонії Л.Бетховена, «Реквієм» Д. Верді.

Для демонстрації успіхів радянського хорового мистецтва за кордоном, у 1929 році уряд рекомендував послати «Думку» з концертами до Франції. Програми концертів складалися з творів композиторів-класиків, українських композиторів, народних пісень. Справжній тріумф здобула «Думка», коли співала «Дударика», «Щедрика» М.Леонтовича; «Колискову» М. Вериківського; «Коляду» П.Козицького та інші перлини хорової класики України. Перебуваючи у «Думці» багато співаків збагатилися мистецькою майстерністю і стали згодом відомими виконавцями - майбутні зірки оперних театрів України З. Гайдай, В. Гутова, І.Тоцький, М. Платонова, Ю. Лозинський, Б. Златогорова, О. Колуб, С. Данченко.

Дуже напруженим був для «Думки» ювілейний 1930 рік. Концерти проходили з великим успіхом на Чернігівщині, Одещині, в Харкові, Запоріжжі, Києві. У цьому ж році їй було присвоєно звання Заслуженої державної капели. Але це були роки лихоліття в історії культурно-мистецького життя України. Усе те «пропагандистське сміття», що «Думка» була змушена виконувати на початку концертів в 30-ті роки, звуження репертуару, постійні втручання в його підбір дратували, і не раз виводили з рівноваги Н. Городовенка.

Важливим творчим етапом у житті «Думки» став 1936 рік. У березні вона разом з кращими творчими колективами УРСР брала участь у Першій декаді українського мистецтва в Москві, куди повезла кращі свої твори, що мали презентувати багату хорову культуру українського народу: «А вже весна», «Ой наступила та чорна хмара», «Туман яром котився» М. Лисенка; «Закувала та сива зозуля» О.Ніщинського, «Чорноморець», «Розпрягайте, хлопці коні» П.Демуцького; «Дударик», «Щедрик» М. Леонтовича; «Ченчик» О. Кошиця тощо.

Феномен Нестора Городовенка і його «Думки», які були справжнім явищем в історії національної хорової культури, полягав у тому, що капела і її керівник жертовно служили мистецтву, своєму народові, віддаючи їм увесь свій талант і невичерпне натхнення. Не кожний творчий колектив може сьогодні похвалитися такою всенародною любов’ю, яку мала Городовенкова «Думка» у 20-х і 30-х роках. Ось чому те явище в історії української музичної культури було унікальним.