До проблеми нових форм художньої освіти в реаліях сучасності

В. Бодня, Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, Київ

В умовах національного відродження нашого суспільства культура - найактуальніша з тем сьогодення. Розвиток людської культури є результатом зусиль багатьох поколінь, тому відтворення, відродження української культу­ри - єдина можливість зберегти &#171,національний код нації&#187,.

Україна нині - дуже молода держава, хоча генетично наш народ має глибоку, потисячолітню історію, не можна ігнорувати той факт, що перехідний період до вільного ринкового суспільства впливає на систему освіти, культури в цілому. Трансформуються як економічні, так і соціально-культурні, духовні чинники. Змінилися і потреби країни до особистості: якщо раніше потрібен був будівник комунізму, то зараз - творча особистість, яка сповідує принципи гуманізму та демократизму. А тому в наш технократично-інформаційний час, щоб не було &#171,дисгармонійного перекосу&#187,, потрібне зміщення акцентів у бік художнього розвитку, естетичної вихованості особистості.

Культура та освіта - дві сфери, через які здійснюється процес розвитку й становлення людини як людини. Але для того щоб бути технічно високо­освіченим спеціалістом, як того потребує економіка країни, не обійтись без якісної художньої освіти. Наприклад, Японія, одна з найрозвиненіших країн, витрачає на освіту 16% державного бюджету. Там розуміють, що, якщо не подбати про високий рівень освіти й виховання, не може бути країни з високим рівнем розвитку. Україна ж витрачає на освіту лише 4% бюджету. Одна з головних причин - недостатня увага на державному рівні. Недоліки в організації системи освіти завжди зумовлені недосконалостями, що існують в житті країни. Але вихід із кризової ситуації можливий лише за умови розвитку духовності, художнього смаку особистості. Варто підвищувати гуманітарну культуру будь-якого спеціаліста, адже він не лише спеціаліст, а й людина, яка є членом суспільства.

Для цього в усіх галузях освіти необхідною є художня освіта. Існують два значення поняття &#171,освіта&#187,: навчати (education) - саме процес передавання знань, - та формувати (formation) - процес становлення, внутрішнього упорядкування свідомості. Друге значення все більше набуває актуальності, тому що нині найголовнішим завданням освіти є виховування естетичного смаку, почуття міри, вміння самостійно мислити, відповідальності за себе і за країну, вміння цінувати прекрасне.

З огляду на це, по-перше, потрібно змінити роль вчителя - потрібен консультант, дослідник, опонент, рецензент, творча людина, &#171,лоцман&#187,, який вказує правильний шлях у морі знань. І починати треба з перепідготовки вчителя. В нових умовах професійна підготовка вчителя неможлива на традиційних педагогічних засадах. Треба змістити акценти в бік особистісно-орієнтованого підходу до особистості, творчого розвитку та зростання.

По-друге, треба змінити методи навчання. Наприклад, аудиторний метод - анахронізм у сучасній освіті. Потрібні найдемократичніші методи: діалог рівних, вільна дискусія, спонукання до творчості, апелювання до текстів видатних мислителів, художників.

Сучасному суспільству необхідна масова якісна освіта, спроможна забезпечити підвищені вимоги до споживача та виробника. З цієї позиції поширення дистанційної освіти є прогресивною формою, тому що більше населення може залучитися до вищої освіти. Але дистанційна освіта може лише надавати знання і менше приділяти уваги формуванню моральних та естетичних якостей.

Людина не може бути по-справжньому високоосвіченою та високо­куль­турною, якщо вона не пам'ятає чи забуває про своє національне коріння. Культурологія повинна стати одним із наріжних каменів освіти в Україні. Потрібно активно пропагувати досягнення української культури, щоб кожен громадянин відчував гордість за приналежність до неї. Адже Україні є чим пишатися. Чого варті лише твори народного мистецтва! Наприклад, петри­ківський розпис знає і цінує весь світ. А діти не тільки України в цілому, а навіть Дніпропетровської області, де знаходиться село Петриківка, не знають, що це таке. На жаль, ми ще не маємо форм та методів засвоєння української культури. Та ставити це питання та шукати відповідь на нього - потреба сьогодення. Не можна переоцінити ролі національних традицій та пам'яток національної культури у розвитку особистості. Якнайбільше уваги повинно бути віддано місцевим історико-культурним та мистецьким пам'яткам у тому чи іншому регіоні. Відродження українського мистецтва - одне з головних завдань українського народу.