Дослідження процесів ресакралізації української культури в контексті сучасного простору і часу

Гавеля О. М., Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, Київ

Останнім часом у світовій культурі виникло багато цінностей, що знаходять своє втілення в нових світоглядах та релігійних течіях. Поряд з цим відбувається процес відродження фундаментальних духовних цінностей, що виявляють причетність людини до вищих цінностей культури.

Під світоглядом розуміються певні ідеологічні системи, що передбачають свій підхід до глобального розуміння Бога, світу і ставлення людини до Бога та світу. Світогляд визначається поглядами з наступних дисциплін: богослов`я, філософії, етики, біології, психології, соціології, юриспунденції, політики, економіки та історії.

У сучасній світовій соціогуманітарній науці склався підхід щодо дослідження людської природи як цілісності через продукти діяльності людини. З одного боку, існує світ природи як фізична реальність, що є незалежною від людини. З іншого, людина створює свій світ, «другу природу» -- культуру. Культура - це сфера усього людського життя: матеріального, духовного, інтелектуального; це те, що люди роблять з природою, з собою, як ставляться до оточуючих, до самих себе, це те, про що вони думають і про що говорять, те, що органічно поєднує в людині її природні та соціальні якості. Широке розуміння культури охоплює втілені в людині мову, символи та уявлення про світ. Культура це не лише спосіб життя народу, що проживає на певній території. Це - його історія, умови, в яких відбувається засвоєння загальнолюдських духовних цінностей. Вагому роль тут відіграє процес сакралізації культури.

Сакралізація розглядається як процес широкого притягнення до сфери релігійного впливу і санкціонування різних соціальних інститутів, відносин і форм суспільної та індивідуальної свідомості. Посилення впливу духовної свідомості в культурі українського народу виявляється у функціонуванні різноманітних соціальних інститутів, рілігійних віруваннях, моралі, звичаях і традиціях, способах мислення, стереотипах міжособистісної поведінки та особливостях самовираження, мові, а також засобах передачі життєвого досвіду через покоління, оскільки кожна спільність людей, кожна група виробляє свою власну систему поглядів на світ, свою картину світу.

Засновник психології релігії американський філософ-прагматист В. Джеймс вважав, що релігійний досвід у принципі однаковий, але залежно від умов соціального буття людей, географічного середовища, особливостей виховання тощо людина стає або буддистом, або католиком чи мусульманином. Хоча залежно від психологічних особливостей одним індивідам, на думку Джемса, корисний науковий досвід, іншим -- релігійний. Якщо хто-небудь, розмірковував він, забажає відійти від Бога і майбутнього життя, то ніхто не зможе перешкодити йому в цьому. Так само, якщо людина думає інакше і діє згідно зі своїми переконаннями, то їй ніхто не зможе довести помилковість її кроків.

Понад сто років багато віруючих різних релігійних течій переживали конфлікт між наукою і вірою. Сьогодні більшість християн, мусульман, іудеїв та представників інших релігійних громад запитують: «Яке має бути відношення до великих досягнень сучасної науки?»

Останнім часом сростерігається посилення тенденцій українського конфесійного плюралізму, що значною мірою сприяє продуктивному діалогу та гармонійним відносинам між різними релігійними громадами, що діють в нашій державі, розвитку культурних відносин з представниками інших національностей. Україна, хоча і вважається здебільшого християнською країною, нараховує багато й нехристиян, представників інших релігійних світів: іудаїзму, ісламу, етно-релігій, неорелігій тощо.

Однією із складових конфесійної карти України є іслам, носіями якого є волзькі й кримські татари, представники кавказько-іберійської мовної групи, невеликі діаспорні групи інших тюркомовних народів та незначна кількість етнічних українців, росіян, що навернулись в іслам.

Для задоволення духовно-релігійних потреб мусульман в Україні на сьогоднішній день діють понад 150 течій. Духовні центри мають власні навчальні заклади, організовують випуск релігійної літератури і преси. Віруючі відвідують Ісламський культурний центр, Донецький центр ісламу тощо. Перебуваючи в Україні, більшість мусульман у побутовому спілкуванні послуговується російською мовою. Єдина в Україні мусульманська радіопередача «Ассаляму алейкум!» виходить теж російською. Виникає потреба трансляції мусульманськими об`єднаннями спеціальних радіопередач з урахуванням ментальності української аудиторії, випуску ісламських газет українською мовою, підготовки україномовних видань смислів Корану.

В Україні також існують громади іудаїзму. І хоча перші іудеї з`явилися на території нашої держави ще в І ст. н.е. (Крим), лише в незалежній Україні вони мають усі умови для своєї діяльності. На початку 1968 року в Україні функціонувало лише 20 синагог і 52 міньяни. В більшості своїй міньяни об`єднували громади за рівнем освіти і навіть за віком. В радянські часи засоби масової інформації намагалися зобразити міньяни у вигляді підпільних організацій. У кінці 50-х на початку 60-х років в Україні утворювалося багато стаціонарних та пересувних підпільних хедерів (юдейська релігійна початкова школа для хлопчиків). Сьогодні в Україні діє близько 250 зареєстрованих іудейських організацій, створено понад 100 культурологічних єврейських центрів, відкриті єврейські школи, синагоги, театри, видаються єврейські газети. Багато українських студентів здобувають вищу освіту в Міжнародному Соломоновому університеті (м. Київ).

Набули поширення так звані новітні релігійні течії і напрями, серед яких виокремлюються неохристиянські течії, в основі віровчення і культу яких простежується загальнохристиянська основа, - Церква Повного Євангелія, Церква Христа, Новоапостольська церква та інші громади. Діє в Україні й група релігійних громад, витоки яких сягають східних релігійних течій: Свідомість Крішни, Дзен-буддизм, Віра Багаї, Всесвітня Чиста Релігія. Поширення цих релігій сприяє багатосторонньому вивченню культури східних народів, знаходженню їх духовного зв`язку із слов`янами, до чого так прагнув у своїй творчості великий російський художник, вчений, письменник, діяч світової культури Н.К. Реріх.

Українські язичники Православ`я ставлять за завдання підняти українську націю до найвищого рівня духовної досконалості, повернути українському народові втрачені шляхетні цінності, загартувати їхню стійкість і протистояння чужим ідеологіям. Громади Рідної Української Національної віри (РУН віри), що існують вже понад 10 років в Україні і виникли внаслідок місіонерської діяльності представників української діаспори в США, прагнуть до самовдосконалення свого розуму, душі і тіла. Проголошуються спільні цінності -- рідна земля, рідна держава, пошана до своїх предків. Відродження етнорелігій є закономірною ланкою в довгому ланцюзі духовної еволюції українського етносу.

Починаючи з середини ХVІ століття, тобто від часів реформації, Україна стала батьківщиною різних протестанських течій - Євангельських християн-баптистів, Християн Віри Євангельської (п`ятидесятники), громади Адвентистів сьомого дня та свідків Єгови. Найбільшою протестанською спільнотою є Євангельські християни-баптисти, що за кількістю своїх організацій посідають четверте місце серед релігійних об`єднань України. Духовна та культурно-освітня робота в цих громадах ведеться через місіонерські організації, вищі навчальні заклади (духовні семінарії, музичні академії), середні біблійні коледжі, біблійні школи при церквах, заочні курси, музичні школи, видавництва, міжнародні, молодіжні, дитячі й жіночі служіння, радіо-теле служіння, інтернет-школи та музично-хорові служіння.

Спостереження за процесами, що відбуваються в українській культурі дають впевненість і переконаність в тому, що як український світ, так і українське суспільство у цілому переживають релігійне відродження духовної культури на фоні продовження оновлення секуляризаційної культури. Це є свідченням того, що саме зараз в Україні відбуваються процеси ресакралізації культури.