Егоцентризм як суттєвий чинник сприймання, опрацювання, розуміння текстової інформації

Т. Д. Перепелюк, Інститут проблем виховання АПНУ

Проблема розуміння та визначення основних чинників, що впливають на результат осягнення інформації є однією з найважливіших у сучасній психологічній науці. З точки зору традиційного погляду на поняття «розуміння», воно, насамперед, постає як з’ясування його складових чи умов розуміння або нерозуміння особистістю інформації чи завдання. Варто звернути увагу, що представники когнітивної психології вважають, що феноменологія розуміння розкривається, насамперед, в ситуаціях нерозуміння, тому будь-яке розуміння є суб’єктивним.

Позаяк існує інший підхід, сутність якого полягає в тому, що за допомогою виявлення змістовних та процесуальних змістових з’ясовується діалогічна природа розуміння тексту, і не стільки його вибудування, скільки створення сенсу, уподібнення із власним духовним та душевним досвідом. Більше того, у розумінні привертає увагу саме той, хто розуміє, власне, особливості його розуміння. Отже, розуміння, утілене у буття людини, і є його органічним породженням і висловом, й визначається ним.

При подальшому своєму формулюванні, зазначена проблема упрозорює суттєві характеристики розуміння. Оскільки розуміння реалізується у просторі єдності сутності сказаного, а суть завжди виходить поза межі сказаного й постає з його глибини. Тобто, висловлене може бути зрозумілим, важко зрозумілим, навіть зовсім незрозумілим в ситуації відчуження чи небажання сприймати інформацію. Й одним із найважливіших провідних чинників, що впливає на об’єктивність розуміння та тлумачення інформації, виступає егоцентризм особистості.

У трактуванні поняття «егоцентризм» також не має визначеності й окреслюється декілька напрямів, які ґрунтуються на різних підходах саме до тлумачення цього поняття. Щонайперше, у межах традиційного, класичного підходу, започаткованого Ж.Піаже, егоцентризм розглядається як особливість мислення дитини, котра перебуває на допоняттєвій стадії розвитку мислення, як пізнавальна позиція, що характеризується нездатністю сприйняти іншу точку зору, відмінну від власної (Дж. Брунер, Обухова, Ж. Піаже, К. Поливанова). Окрім цього, егоцентризм розгортається як властивість особистості, яка має за мету не корисні інтереси, а увиразнення власного «я», як унікального (Т. Пашукова). Й, наостанок, егоцентризм вважається типовим для особистості, втіленим у її структуру, виступає тією змістовою когнітивного конструкту, специфічним принципом опрацювання інформації, й, наприкінці, моральною проблемою (К. О. Абульханова-Славська, К. Хорні, І. Якубік).

Отже, розгляд поетапного становлення й особливостей прояву егоцентризму представлено наступним чином: на початковому етапі егоцентризм виявляється як відсутність розмежування дитиною до 1,5 років суб’єкта та об’єкта (Д. Брунер, К. Поливанова). На подальшому етапі егоцентризм проявляється як нездатність розрізняти свою точку зору й чужу, а також у синкретизмі, анімізмі, які притаманні мисленню дитини дошкільного віку, й, звісно, в егоцентричній мові (Л. Венгер, А. Запорожець). За наслідками соціалізації й установленням відношень кооперації у молодшому шкільному віці відбувається відхід від егоцентричної до децентрованої позиції, егоцентрична мова набуває еліптичного характеру та поступово замінюється на внутрішню (Л. Виготський, М. Доналдсон, Д. Х’юз). Адже зовсім егоцентризм не зникає, а увиразнюється у нездатності учнів цього віку уявити, чи подумки представити природну систему координат іншої людини (Н. Мізіна, Л. Фрідман).

Тобто, егоцентризм як особистісна властивість — пізнавальна позиція, що опосередковує особливості сприймання й опрацювання інформації, здійснює суттєвий вплив на розуміння, інтерпретацію тексту. Більше того, власне суб’єктивний характер процесу розуміння у поєднанні з егоцентризмом спричинює необ’єктивність результативності самого процесу розуміння й наділення особистісними властивостями предмета пізнання.

Таким чином, упрозорення сутності егоцентризму, як особистісної властивості чи пізнавальної позиції особистості, призводить до розкриття особливостей психологічної природи розуміння.