ПІДТРИМУЄМО УКРАЇНУ
вул. Данила Щербаківського, 9А
Київ/Нивки
- Вінниця
- Дніпро
- Запоріжжя
- І.-Франківськ
- Кам'янець–Подільській
- Київ/Нивки
- Київ/Поділ
- Львів
- Полтава
- Харків
ПІДТРИМУЄМО УКРАЇНУ
вул. Данила Щербаківського, 9А
Київ/Нивки
Естетичне виховання та формування цілісної гуманістичної свідомості особистості
В.А. Бітаєв, Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, Київ
Сьогодні, коли на порядку денному стоять питання побудови нових засад суспільного устрою, розбудови правової держави і громадського суспільства, а також відтворення національних витоків духовної культури,—, основна увага дослідників і практиків суспільствознавців зосереджується переважно на проблемах суті і формування політичної, громадської, правової, національної свідомості.
Безумовно, що актуальність зазначених проблем є логічно виправданою і зрозумілою. Але. Давайте подивимося на політику, право, національну самобутність, громадянськість з точки зору охоплення ними повноти і цілісності людського життя і самої людини, з точки зору їх, так би мовити, тотальності. Або, іншими словами —, чи вичерпується людське життя політикою, правом, національною самототожністю, статусом громадянина?
Ні. В усіх цих випадках ми маємо справу лише з частковими, неповними формами людського життя і людської свідомості.
Так, в політиці людина часткова й обмежена за визначенням, оскільки політика являє собою відносини груп людей з приводу групових (класових, національних, професійних і т.д.) інтересів. Групових —, отже часткових. Партія, як відомо —, частина. Більше того. Політика —, це зіткнення інтересів, конфронтація, і в кращому випадку —, пошук компромісу між суперечливими частковими інтересами.
В праві, якщо це право, яке, за словами Гегеля, відповідає своєму визначенню, людина є чиста абстракція. Дещо перебільшуючи —, людини в праві взагалі немає. Є громадянин держави, що виконує нею (державою) встановлені закони і за це користується її захистом. Громадянин, позбавлений будь-яких індивідуальних визначеностей —, біографії, фаху, статі нарешті. Лише у такій, у певному сенсі, негативній рівності всіх перед законом —, запорука здійснення права.
Національна самобутність —, це без сумніву одна з фундаментальних визначеностей людини. Але й вона не вичерпує поняття «,людина»,. Порівняно з поняттям «,людина»,,—, «,українець», чи «,британець», —, є часткові. І, як ми добре, на жаль, знаємо з історії, не дай Бог, якщо «,людське», ототожнюється виключно, або навіть переважно з деяким «,національним»,.
Стосовно громадянськості. У системі громадянських відносин людина є приватною людиною і як така —, закритою для інших. Якщо у праві людина зво-диться до абстрактної одиниці для держави, то в громадянському суспільстві —, вона така ж абстрактна одиниця для самого суспільства. Вона —, співгромадянин, і не більше.
Отже, зосереджуючись на цих проявах людського життя і самої людини, формуючи політичну, правову, національну, громадянську свідомість, ми можемо мати чудових політиків, законослухняних громадян держави, патріотів нації, толерантних співгромадян —, але ми не матимемо цілісних людей. Не вистачає головного —, цілісної свідомості, здатної усі часткові визначеності зняти в одній, всезагальній, такій, що охоплює разом і світ, і людину —, як єдину, нероз'ємну на політичне, етнічне, правове і т.д. сутність, у всіх її індивідуальних проявах.
Між тим, такі форми осягнення світу й людини є. І вони відомі —, це естетична й моральна свідомість. Лише в моральних відносинах людина виступає у всій повноті своїх індивідуальних визначеностей, лише в естетичному, почуттєвому ставленні людина переживає світ як дещо ціле, цілісне і нероз'ємне. Естетичне й етичне, моральне, співвідносяться як макрокосм і мікрокосм.
Естетичне охоплює світ, етичне —, світ людини. Марно сперечатися, який з цих світів більший, і, відповідно, яке поняття ширше. Етичне й естетичне взаємопереливаються і взаємодоповнюють одне одного. І лише тому, що естетична свідомість стосується світу в цілому, включаючи й людину, можна стверджувати, що естетична свідомість знімає моральну. І можна погодитися з Анонімним автором, дуже схожим на Канта, який писав, що вищий розум, акт, в силу якого розум обіймає всі ідеї,—, акт естетичний. Істина і добро єдині тільки у красі.
Отже, цілісна форма свідомості є естетична свідомість, ґрунтована на почутті, на ставленні,—, і світоставлення, яка здатна зняти в собі всі частковості, все випадкове і водночас —, сутнісне.
В наш час найактуальніше постає питання: як сформувати естетичну свідомість?
Відповідь відома —, її формує вся повнота культури, але в першу чергу і переважно —, мистецтво. Між естетичним і художнім настільки тісні зв'язки, що недарма свого часу естетичне виховання зводилось до художнього.
Що ж сьогодні пропонує наша культура, наше мистецтво нашій молоді?
Але спершу про саму молодь, свідомість якої ми досліджуємо і маємо завдання, як фахівці, формувати. Сучасна молодь —, діти трансформації, свого роду феномен перехідного часу.
Більш ніж десять років суспільно-економічної трансформації, переходу, неусталеності, призвели до фактичної відсутності загальноприйнятих і загальноприйнятних норм і цінностей. Нищівна критика, що на протязі цих років змела колишні моральні (добрі чи погані), ідейні (реальні чи ілюзорні) конструкції і тим самим виконала свою місію —, розчистила місце для нової, іншої, кращої будови. Нової системи цінностей, точок відліку добра і зла.
Але, наш «,перехід», надто затягнувся. В тому числі й тому, що ми й досі не запропонували тієї ідеї, що обґрунтувала б нас у суспільство. Ми втрачаємо соціальну перспективу і не можемо дати її молоді.
Фахівці відзначають, що в Україні, окрім іншого, наростає гуманітарна криза. В силу тривалого періоду погіршення рівня життя і втрати позитивної перспективи, люди і, в першу чергу, молодь перебувають в постійному соціально-стресовому стані. Такий стан суспільства є дуже небезпечним, оскільки люди, особливо молоді, в такому стані підвищено сприйнятливі до насилля.
І на такий стан суспільства накладається, скоріше —, тисне потік масової, сурогатної культури, точніше —, культу вже згаданого насилля. Саме тисне, оскільки сьогодні ми практично позбавлені свободи вибору: високе мистецтво і культура є недоступними з чисто фінансових причин або в силу катастрофічного скорочення мережі закладів культури, а доступні (телебачення, відеотеки, на які перетворилися ті клуби, що ще залишились) заповнені майже виключно —, не культурою, а шоу-бізнесом.
Така ситуація вкрай небезпечна з ряду причин:
• Тотальною критикою минулого ми поставили себе перед ризиком перериву спадкоємності культури і спадкоємності поколінь.
• Надавши своє культурне поле переважно сурогатним витворам з культом сили і зла, ми ризикуємо отримати цей культ як провідну ідею молодого покоління.
• Зволікаючи з формуванням нової позитивної системи ідей, власне, ідеології, ми ризикуємо втратити не лише покоління молодих людей, але й стабільність соціуму.
Отже —, нагальною є необхідність вироблення системи позитивних ідей, їх художньому оформленні —, і вихованню на цих художніх творах естетичної, морально-естетичної свідомості молоді.
Ось у чому полягає, на наш погляд, актуальність проблеми, винесеної на обговорення конференції.
Не можна не зазначити, що на сьогодні конструктивні сили суспільства спрямовують свої зусилля на напрацювання і створення науково обґрунтованих програм духовної розбудови. Приклад тому —, початок роботи комісії по розробці «,Концепції державної культурної політики»,, затвердженої навесні цього року Міністром культури і мистецтв України. Сподіваємось, що зазначена Концепція надасть реальну, концептуально виважену програму подальшого духовного розвитку нашого суспільства.
А стосовно пропозиції до нової системи цінностей, то вона досить проста —, маємо в якості її парадигми покласти гуманізм. У центрі якого —, людина у її повноті і цілісності, в яких зняті часткові визначеності й утверджується людська сутність як така, утверджується цінність людини і життя людини, утверджується добро —, як благо кожної людини. І, нарешті, утверджується ідея перемоги добра.