Етичні пріоритети та свобода творчості

І.В. Кузнєцова, Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв

1. Рівні рефлексії безпосередньо зумовлюють рівні самосвідомості, так як вона існує в суспільній дійсності. Елементарна рефлексія забезпечує і результує буденний, масовий рівень самосвідомості (і свідомості), науково-теоретична &#151, спеціалізоване знання (сукупність знань про людину &#151, і як соціальну, і як біологічну істоту) і, нарешті, філософська рефлексія результується у філософії людини (або філософській антропології).

Ідея моралі є кінцевим результатом з аналізу її змінюваних конкретно-історичних форм, вона знімає зумовлені об'єктивними суспільно-економічними чинниками особливості моральнісних (не-юридичних) нормативних звичаєвих та приписуючих систем і, як така, є предметом філософії моралі &#151, етики.

Водночас мораль є певною концепцією людини, через яку особистість, суспільство, епоха пізнають самі себе. Покладена у такому вимірі, вона є соціально-культурним явищем і одним із центральних елементів духовної культури людства. Мораль як явище духовної культури постає як цінність, тобто така, що має смисложиттєву значущість для суб'єкта і може бути визначена через поняття моральнісної (етичної) культури.

При цьому поняття моралі як явища культури і поняття моральнісної культури не є тотожними. Мораль як явище культури виступає певною окремою внутрішньо структурованою цілісністю, що знаходиться у взаємодії з іншими явищами культури як системи. Моральнісна культура є поняттям для означення саме внутрішньої структури права як явища культури, тобто цінності.

Узагальнення наведених характеристик моралі з'ясовує, що вона має певні форми існування: як ідея моралі (етика, релігія), як здійснена форма моралі (моральнісні приписи, мораль як нормативна система) і, нарешті, як процес, як безпосередні міжіндивідуальні, міжсуб'єктні відносини, як спілкування, в якому індивіди відносяться один до одного як одиничності. Ці форми взаємозумовлюють, взаємовизначають (у розумінні &#151, надають якісної визначеності) і взаємопронизують одна одну, жодна з них не володіє самостійним існуванням, вони нероз'ємні, і лише їх єдність складає мораль як цілісне соціально-культурне явище. Відповідно &#151, визначення моральної свідомості конкретизується наступним чином: моральна свідомість є певним формоутворенням суспільної свідомості, специфіка якого полягає у відтворенні моралі як соціально-культурного явища у єдності форм його існування, тобто ідеї моралі, здійснених форм моралі та самого процесу міжособистісного спілкування.

2. Творчість, як така, &#151, заглиблений процес самопізнання себе через пізнання Іншого (людини, Всесвіту), процес самореалізації. Самоздійснення сполучено з вирішенням дилеми, свобода чи етичні норми (внутрішнє гальмування чи етичний нігілізм) є орієнтиром у творчому пошуку. Вірогідно, керуватися потрібно перш за все тим, що люди живуть у світі один з одним й один для одного, і тому відповідальні один перед одним й перед всесвітом за себе і за інших. На нашу думку, саме етичні пріоритети &#151, суть етики відповідальності як спів &#151, та &#151, для &#151, інших &#151, буття &#151, у &#151, світі становлять основні орієнтири процесу творчості.