Етика та міфологізм у філогенетичному контексті

Турбан В.В., Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України

Центральне положення даних тез наступне: етика, як історично-культурне явище, тип свідомості з’являється у філогенезі із кризою міфічної свідомості і є компенсацією втрати міфічної картини світу. Обґрунтовуючи цю тезу, виділимо особливості міфізму й етизму; якщо матиме місце спільність між структурними характеристиками даних явищ і при цьому спостерігатиметься однакова функціональна спрямованість, то це виступатиме підтвердженням висунутої тези, вказуватиме на виникнення етики як заміщення міфізму.

Міфізм розуміється як перенесення на перцептивний предмет змісту самоусвідомлення. Відтак, сприйняте інше виступає для суб’єкта тотожним за своєю суттю йому самому. Це апофеоз ставлення до іншого як до самого себе. Таку суб’єктно-об’єктну нерозмежованість можна вивести з двох причин коґнітивного характеру: по-перше, з посутньої здатності людини до емпатії, по-друге, з проявлення іншого як проблеми, предмета, пізнання якого веде до усвідомлення браку знань. Як наслідок, міфологізм відповідає обом вимогам: а) міфічне сприйняття сприяє втіленню емпатії, б) представляє оточуюче як пояснюване, що дає відчуття безпеки, уявлення про контрольованість ситуації. Останні слова у жодному разі не потрібно розуміти як думку про вищість наукової картини світу по відношенню до картини міфічної. Сучасне уявлення про контроль над ситуацією засобами теорії та технологій не менш умовне, аніж почуття певності, що ґрунтується на емпатійності та магії (обидва уявлення цілком зав’язані на наявне знання, але спроможність оцінювати адекватність знання уможливлюється незнанням, оскільки ж незнання дуже важко об’єктивується, інтелектуальна пиха виявляється майже непохитною). Таким чином, видно, що міфізм виходить із відношення «Я» до іншого, випливає із потреби у безпеці і реалізується за допомогою емпатії й опису іншого за допомогою змістів самоувідомлення.

Етичне уявлення спричиняється руйнуванням тотожності Я-інший, приходить з суб’єктно-об’єктним розмежуванням. Це веде до відчуття іншого як чужинного, як до джерела потенційної небезпеки. Емпатія зникає, а знання, як завше, бракує -- це ситуація, яка спричиняє виникнення етики як системи норм, що визначають відношення Я-інший. Так само як міфілогізм був суто особистісним ставленням суб’єкта до іншого, був властивістю свідомості, так само і етизм є сукупністю інтеріоризованих норм, слідування яким фактично залежить виключно від особистої волі; соціальний контроль більше відіграє роль навіювання, аніж примушування. У цьому відношенні показовим є тлумачення етичної проблеми у психології діяльності. Це, по-перше, явище «моральної поведінки», що розуміється як добровільне слідування суб’єктом нормам моралі, навіть якщо їхнє порушення пов’язане з певними вигодами й існує впевненість у можливості уникнути санкцій. Тобто мова йде про вільний вибір (у даному випадку -- моральних норм) і слідування йому. Однак зіткнення з даним явищем дає можливість поставити низку запитань: чому раціональний інтерес відхиляється на користь морального переконання?; які психологічні механізми перебувають в основі даного явища? Явище «моральної поведінки» у корені спростовує класичну модель раціональної особистості, створеної європейським просвітництвом. По-друге, дослідження морально цінного та морально схвального ставлення людей одне до одного. Зазвичай, центральним проявом є альтруїстична поведінка. Така поведінка та пов’язані з нею почуття проявляються у здатності зважати на потреби інших людей, розуміти їх і опосередковувати у власній діяльності. Головна увага у цьому напрямку зосереджується на з’ясуванні психологічної природи (передумов і механізмів) процесу. По-третє, дослідження морального знання, уявлень, суджень. Ця проблематика охоплюється сферою когнітивної психології. Предметом вивчення є оволодіння дітьми різними аспектами моральної свідомості: розуміння моральних вимог, становлення понять справедливості і відповідальності, засвоєння критеріїв морального оцінювання тощо. У якості основної проблеми перебуває визначення стадіальності процесу виявлення даного коґнітивного чинника, проблема факторів загалом, дослідження переходу від однієї стадії до іншої, проблема зв’язку коґнітивного та поведінкового аспектів морального розвитку. По-четверте, дослідження морального переживання -- з’ясування норм і критеріїв явища. Основна проблема -- виділення зв’язку моральних переживань (емоційних проявів) з об’єктивними зовнішніми передумовами.

Як бачимо, цілком прозорою є спільність між міфізмом і етизмом. Відтак, висунута вихідна теза є обґрунтованою.