Геніальність як універсальна творчість у філософському дискурсі М. Бердяєва

О.В. Кіхно, Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАНУ, Київ

Погляди М. Бердяєва на геніальність стають зрозумілими, якщо глибинно сприймати його ідею про творчість як про засіб виправдання людини в історії. Творчість, за Бердяєвим, є сублімацією всіх діяльнісних сил людини, творчість вивищується над науковим пізнанням, трудовим процесом, аскетикою, магією, йогою. Через творчість людина осягає Божествений рівень. Людина-творець є вищим типом особистості, в творчості виражається і проявляється особистісне ядро людини. Творчість протистоїть всім іншим видам діяльності, оскільки вона веде до результатів завжди оригінальних і небувалих. Вершиною творчої діяльності, еталоном будь-якого творчого акту є творчість художника. Художнім вважається і називається творчий елемент у всіх сферах активності духу. Геніальна творчість є, відповідно, зразковою в мистецтві і в філософії, останню Бердяєв теж трактує як мистецтво.

Бердяєв звертається до тем співвідношення геніальності з: 1) діяльністю взагалі, 2)святістю, 3)еволюцією людини, 4) еротизмом, 5) проблемою спілкування людей, стосунків &#171,Я&#187, і &#171,Ти&#187,. Якщо для О. Вейнінгера талант і геній протистоять перш за все як родове і особистісно індивідуальне, то Бердяєв, зберігаючи цю антиномію, протиставляє перш за все спеціалізацію і конформність таланта універсалізмові і жертовності генія. Бердяєв посилює тезис про геніальність, як про універсальне сприйняття речей, як про прорив до іншого буття. Геніальність &#151, це цілісне буття, це якість людини, а не художника, вченого, мислителя, суспільного діяча. Геніальність не затримується і не втримується у сфері культури як символічного феномену, вона проривається до онтологічних підвалин культури і знімає відчуження між культурою і всіма іншими сферами буття.

&#171,Смисл творчості&#187, Бердяєва, за зізнанням самого автора, &#151, найбільш натхненна його книга, була вже спробою створення нової релігійної етики &#151, етики творчості. Бердяєв вважає, що символічний характер культури наукового пізнання і навіть церковної ієрархії, повинні поступитися місцем творчості нового буття. Власне його категоричний творчий імператив перш за все спрямований на генія як на подвижника творчого життя, тільки генієві насправді під силу преобразити пізнання і соціальну діяльність, філософію і мистецтво, еротичну енергію і енергію аскези у творчість нових онтологічних реалій. Але Бердяєв вважає, що геніальність є глибинним даром, до якого може причаститися і кожна особистість, його етика, адресована спочатку генієві, спрямовується потім до кожної людини. Адже геніальність &#151, це перш за все глибинний духовний вибір, отже вибір моральний. Геніальність ширше за генія, потенція геніальності закладена в творчій природі кожної людини. Геніальність &#151, особлива чеснота, яку треба в собі стверджувати і розвивати, і це може стати імперативом для всіх.