Глибоке розуміння навчального тексту як критерій вільного існування у інформаційному просторі

І. Л. Гудінова, Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України

Домінуючою ціллю професійного зростання майбутнього педагога є оволодіння ним когнітивними операціями розуміння тексту, які ведуть до швидкого, повного, глибокого сприйняття смислу навчальної та наукової інформації. Сформована здатність оволодівати смислом нової інформації буде пропорційна здібності до когнітивної економії при її відтворенні. А добре володіння операційно технічним складом читання передбачатиме додатковий ресурс на подолання інформаційної новизни (будь якої складності).

За спостереженнями вчених, найбільш високий педагогіко-психологічний ефект настає при вірній організації роботи, а саме, навчання: семантичного орієнтування у змісті тексту, структурування та переструктурування інформації відповідно до вже здобутої бази знань, згортання та розгортання вилученого смислу (Н. В. Чепелєва).

Цей процес супроводжують такі когнітивні операції розуміння тексту, як: порівняння (зіставлення, заміщення, ототожнення); аналіз, стратифікація (поділ інформації на основну і додаткову); синтез (визначення місця частин у структурі цілого, поєднання частин на основі внутрішніх та зовнішніх зв’язків); узагальнення (виявлення смислових зв’язків між частинами, ієрархізація, стратифікація); трансформація та конкретизація (структурно-графічні систематизатори, перелік об’єктів, пояснення через конкретні форми узагальнень); класифікація (поєднання в класи більш високого рівня, від якого легко перейти до підкласів).

Далі, процес розуміння авторського тексту переходить до інтерпретації як механізму смислового збагачення, що має три види: 1) смисловий, тобто особистісні смисли; 2) культурні чи галузеві надбання; 3) когнітивні, що охоплюють концептуальні схеми, знання і уявлення реципієнта (Чепелєва Н. В.). В процесі такого поетапного розуміння відбувається утворення ментальної структури, тобто «семантичного комплексу», що має функцію узагальнення і стає «опірним пунктом».

Основні проблеми новачків: 1) не вміють переструктуровувати інформацію, а просто переписують її згідно авторського викладення; 2) досить малий запас знань здобутий з інших джерел, що не дозволяє активному процесу інтерпретації.

Відтак, безмежний освітній потенціал несе в собі система формування когнітивних операцій розуміння тексту, та навчання утворенню мнемонічно прийнятної форми запису (конспекту), який би підсилив увагу читача до інформації. Цей запис має чітко відобразити процес розуміння, та лаконічно фіксувати основні теоретичні положення/смисли тексту, зосереджуючись на базових концептах тексту, і повинен мати цікаву графічну структуру для пізнання і запам’ятовування. Він також має сприяти комунікативному розвитку між автором/авторами і реципієнтом, де важливим є оцінюючий, аргументований розгляд проблеми у суспільному та особистісному ракурсі.

На наш погляд, такий запис (так званий обмін дослідженнями між автором/авторами і реципієнтом) може слугувати підготовчим етапом до науково-пошукової роботи студентів. Також, по закінченні навчання в педагогічному коледжі майбутні педагоги, маючи навичку написання конспекту «дискусійна матриця», зможуть використати його в подальшій роботі з школярами. Наш запис є монтажем смислових блоків, це своєрідний тематичний запис, що складається з матеріалу по декількох джерелах (а в нашому варіанті на основі авторських і знань реципієнта по одній темі).

1-м етапом роботи зі створення "дискусійної сітки" є уважне читання інформації. 2-м етапом — стратифікація і ієрархізація інформації — перерозподіл на основну і додаткову інформацію, ­визначення місця цих частин у структурі цілого, об'єднання частин на основі внутрішніх і зовнішніх зв'язків. 3-м етапом — вертикальне розтягування смислів (схема напрямку подальшого розтягування смислів і розгортання смислів авторського тексту). 4-м етапом — відновлення інформації, що прописана не явно в тексті, а добута з нього внаслідок осмислення і переосмислення. 5-м етапом — інтерпретаційний напрямок у розгортанні конспекту "дискусійна матриця". 6-й етап — оцінка тематичного факту з точки зору минулого досвіду. 7-й етап — фіксація думки інших авторів з даної теми. 8-й етап — конкретизація — наведення прикладів відповідно розглянутому факту в тексті. 9-й етап — ключові слова — підбір слів, понять з винесенням їх в окрему графу. 10-й етап — вихід до інноваційного винаходу на основі сприйнятої інформації (по можливості).

У такому конспекті можна чітко прослідкувати такі тенденції: мої — смисли (реципієнта), його — авторські, їх — інших авторів. Дуже важливим досягненням в осмисленні тексту є поява нашого смислу, тобто, акумульованого смислового консенсусу, який буде проявлятися у новій прогресивній з практичної і теоретичної точки зору смисловій одиниці. Якщо ж кожен залишиться у своєму принципово однозначному смисловому просторі, то можна сказати, що не відбулося вживляння нових смислів у повсякдення.

Здобуті у процесі розуміння тексту структуровані «смисли для себе» ще називають «перевизначеними» чи «перейменованими». При цьому, зберігається суттєвий зміст, надається додатковий смисл того ж роду. В зарубіжній літературі вживається поняття «рефреймінг», що є віддієслівним «reframe», яке означає «вставити в нову рамку ту ж текстуальну картину», «по-новому пристосувати її», тобто перевизначити, переназвати, щоб зберегти зміст та доповнити його.